Сливицький Володимир Іванович
Володимир Іванович Сливицький (18 лютого (1 березня) 1876, Зміїв, Харківська губернія — 27 квітня 1957, Харків) — радянський вчений-правознавець, професор Харківського юридичного інституту, спеціаліст у галузі цивільного права.
| Сливицький Володимир Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
18 лютого 1876 Зміїв, Харківська губернія, Російська імперія |
| Помер |
27 квітня 1957 (81 рік) Харків, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | правник |
| Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
| Заклад |
ХНУ ім. В. Н. Каразіна Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого |
| Аспіранти, докторанти | Недбайло Петро Омелянович |
| Членство | Харківське товариство грамотності |
| Нагороди |
   |
Життєпис ред.
Володимир Сливицький народився 18 лютого (1 березня) (згідно з іншими джерелами у квітні) 1876 року у Змійові Харківської губернії. Освіту отримував на юридичному факультеті Харківського університету, який закінчив у 1900 році із золотою медаллю. У 1904 році успішно склавши іспит став магістром цивільного права і почав працювати при університеті, був бібліографом, а згодом став консультантом. У 1906 році отримав посаду приват-доцента, а у 1917 році — професорську посаду на юридичному факультеті[1][2][3].
У 1920 році перейшов на роботу у Харківський інститут народного господарства (згодом Інститут радянського будівництва і права, а потім Харківський юридичний інститут (ХЮІ)), де обіймав посади завідувача кафедри цивільного права (1920—1936) і декана юридичного факультету (1920/1921 — 1922), створеного ним самим. У 1922—1924 роках був юристом-консультантом при Раді народних комісарів і Держплані УРСР. Взяв участь у розробці проєктів багатьох кодексів і законів УРСР. З 1927 по 1934 роки був депутатом трьох скликань Харківської міської ради[1][2][3].
У 1937 році очолив кафедру теорії держави і права ХЮІ. З 1941 по 1944 роки, працював професором у Ташкентському юридичному інституті. У 1944 році знов очолив кафедру теорії держави і права у ХЮІ, а з 1955 року був професором кафедри історії та теорії держави і права у тому ж виші[1].
Наукова діяльність ред.
Володимир Іванович викладав наступні дисципліни: цивільне право, сімейне право, історію політичних вчень, логіку і теорію держави і права. У коло дослідницьких інтересів Сливицкого входили проблеми спільний теорії правовідносин та історичні типи права. Разом зі своїм учнем Марком Цвіком і Володимиром Копєйчиковым був засновником наукової політично-правовій школі, котра займалася дослідженням постановок, розробок і рішень політично гострих проблем учень про державу і право[1][3][4]
Серед праць В. І. Сливицкого найбільше значення мають: «Авторське право» (1912), «Право на чесне до себе ставлення» (1915), «Про передачу векселя» (1919), «Юридичне положення приватної промисловості у УРСР і СРСР» (1923), «Основні питання шлюбного та сімейного права УРСР», «Вчення К. Маркса про власність» (1933) і «Курс господарського права» (1935)[3][2][1].
Нагороди ред.
Володимир Сливицкий мав наступні нагороди:
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е Цвік, 2003, с. 511.
- ↑ а б в г library.nlu.edu.ua.
- ↑ а б в г д logos.biz.ua.
- ↑ Розенфельд, 1998.
Література ред.
- Цвік М. В. Сливицький Володимир Іванович // Юридична енциклопедія / Ю. С. Шумшученко. — К. : «Юридична думка», 2003. — 736 с. — ISBN 966-7492-00-1.
- Розовский Б. Г. Ненаучные заметки о некоторых научных проблемах уголовного процесса: Эссе. — Луганск : РИО ЛАВД, 2004. — 600 с. — ISBN 966-8129-57-1.
- Розенфельд Ю. Н. Цвик Марк Вениаминович // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова / В. И. Астахова, Е. В. Астахова, А. А. Гайков. — Х. : Кн. ф-ка «Глобус», 1998. — 736 с.
Посилання ред.
- Сливицький Володимир Іванович. http://library.nlu.edu.ua/ (укр.). Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Процитовано 17 січня 2020.
- Літопис випускників Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (укр.). Видавничий центр «Логос Україна». Дата звернення 17 січня 2020. http://www.logos.biz.ua/proj/yar/280.htm