Скорульська Наталія Михайлівна
Ната́лія Миха́йлівна Скору́льська (20 листопада 1915, Житомир — 6 серпня 1982, Київ) — українська балерина, балетмейстерка, педагог, лібретистка, заслужена артистка УРСР (1951). Дочка композитора Михайла Скорульського, мати Роксани Скорульської[1].
| Скорульська Наталія Михайлівна | |
|---|---|
| Народилася |
20 листопада (7 листопада) 1915 м. Житомир |
| Померла |
6 серпня 1982 (66 років) м. Київ, УРСР, СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство | Російська імперія, СРСР |
| Діяльність | балерина, балетмейстерка, лібретистка |
| Заклад | Київський театр опери і балету імені Т.Шевченка |
| Батько | Скорульський Михайло Адамович |
Життєпис ред.
Наталія Скорульська народилася в Житомирі 7 листопада 1915 року у родині композитора Михайла Скорульського
1930 — закінчила Житомирську хореографічну школу.
1934 — закінчила хореографічний і драматичний відділ Київського музично-драматичного технікуму.
1932—1955[2] (чи 1934—1956[3]) — солістка балету Київського театру опери та балету імені Т. Шевченка.
1941—1944 — артистка Об'єднаних театрів опери і балету в Алма-Аті.
1942—1944 — асистентка балетмейстера в театрі імені Абая
1953—1982 (з перервами) — балетмейстер Київського театру опери та балету імені Т. Шевченка
1965—1970 — балетмейстер-педагог дитячої хореографічної студії Київського палацу піонерів і школярів
З 1972 року викладала композицію танцю в Інституті культури імені А. Е. Корнейчука (Київ).
Похована на Байковому кладовищі в Києві разом з батьком М. А. Скорульським.
Діяльність ред.
Балетний репертуар ред.
Основні партії: Одетта-Одиллія, за іншими даними — тільки Одетта («Лебедине озеро» П. І. Чайковського), Лауренсія («Лауренсія» А. А. Крейна), Марія, Зарема («Бахчисарайський фонтан» Б. Асаф'єва), Айша, Гаяне, Маріула, Афіна, Гера, Головна Русалка («Лілея» К. Данькевича), Русалка водяна («Лісова пісня» М.Скорульського) та ін.
Балетмейстер ред.
Скорульська поставила балети:
1958 — «Лісова пісня» М. А. Скорульського (спільно з В. Вронським), Київський театр опери та балету ім. Т. Шевченка. В 1972 році Н. Скорульська відтворила цю постановку в Київському театрі опери та балету.
1961 — «Лісова пісня» М. А. Скорульського, Донецький театр опери та балету.
1962 — «Ульянка» А. Коломійця (балетна студія київського Палацу піонерів).
1963 — «Тіні забутих предків» В. Кирейка (Київський театр опери та балету; Донецький театр опери і балету)
1965 — «Королівство кривих дзеркал» Ю. Рожавської (Народний театр балету Жовтневого палацу культури, Київ).
Ставила танці в драматичних постановках.
Лібретистка ред.
Авторка лібрето балетів «Лісова пісня» М. Скорульського[4], «Королівство кривих дзеркал» Ю. Рожавської, «Івасик», «Ульянка» А. Коломійця, «Маруся Богуславка» Анатолія Свєчнікова (спільно з Всеволодом Чаговцем), «Тіні забутих предків» В. Кирейка (спільно з Флоріаном Коцюбинським), «Оргія» В. Кирейка за драмою Лесі Українки.
Авторка статей з питань хореографії на сторінках періодичної преси.
Нагороди ред.
1951 — Заслужена артистка УРСР
Вшанування пам'яті ред.
У Житомирі проводиться щорічний конкурс хореографічного мистецтва — Міжнародні Хореографічні Асамблеї ім. Н. Скорульської[5].
2016 року на будинку Житомирської обласної філармонії імені Святослава Ріхтера встановлено меморіальну дошку балерині Наталії Скорульській[1].
Примітки ред.
- ↑ а б Лук'яненко, Оксана (8 листопада 2016). Вшанували видатних земляків. Голос України. Процитовано 4 травня 2023.
- ↑ В. Д. Туркевич. Хореографічне мистецтво України у персоналіях. — С.175.
- ↑ Балет: Энциклопедия.
- ↑ Історія української музики. В 6-ти. Т. 5 : 1941—1958. — Киів, 2004. — С. 226.
- ↑ Євген Нищук: Місія держави — сприяти розвитку дитячої та юнацької творчості, адже це основа цільної особистості. Урядовий портал. 5 листопада 2017. Процитовано 4 травня 2023.
Література ред.
- Балет : энциклопедия / гл. ред. Ю. Н. Григорович. — Москва :Советская энциклопедия, 1981. — С. 468. — (рос.).
- Туркевич В. Д. Хореографічне мистецтво України у персоналіях : довідник. — Київ : Біографічний інститут НАН України, 1999. — С.175—176.
- Станішевський Ю. Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка: історія і сучасність. — Київ : Музична Україна, 2002. — С. 243, 353, 354, 366, 371—373, 375, 379—381, 399, 402, 493, 407, 408, 411, 437, 457, 607.