Ситник Іван Никифорович

Іван Никифорович Ситник (1907(1907) — 2 листопада 1967, місто Київ) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Залізничного райкому КП(б)У міста Києва, секретар Київського обкому КПУ, заступник міністра торгівлі Української РСР.

Ситник Іван Никифорович
Народився	1907(1907)
Помер	2 листопада 1967(1967-11-02) місто Київ
Національність	українець
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Народився в селянській родині. Трудову діяльність розпочав у 1921 році робітником радгоспу в Катеринославській губернії. З 1925 по 1929 рік працював в різних районних установах. Навчався в Ерастівському сільськогосподарському технікумі.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1934 році закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут.

З 1934 року — партійний організатор ЦК ВКП(б) на Тетерівській і Київській дистанціях шляху Південно-Західної залізниці; начальник політичного відділу Вільнюського і Куйбишевського відділень залізниць; начальник політичного відділу Південно-Західної залізниці.

Під час німецько-радянської війни служив комісаром і заступником із політичної частини начальника військово-відновлюваного мостопоїзду № 18 на Центральному і 1-му Білоруському фронтах.

У липні (затв.) 1946 — 1952 року — 1-й секретар Залізничного районного комітету КП(б)У міста Києва; начальник політичного відділу Південно-Західної залізниці.

У 1952 — січні 1963 року — завідувач відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів (партійних органів) Київського обласного комітету КПУ.

7 січня 1963 — 7 грудня 1964 року — секретар Київського сільського обласного комітету КПУ — голова сільського обласного комітету партійно-державного контролю. Одночасно, 12 січня 1963 — 12 грудня 1964 року — заступник голови виконавчого комітету Київської сільської обласної Ради депутатів трудящих.

7 грудня 1964 — 23 вересня 1965 року — секретар Київського обласного комітету КПУ.

З вересня 1965 року — заступник міністра торгівлі Української РСР.

Потім — персональний пенсіонер союзного значення в Києві. Помер після важкої і тривалої хвороби.

Нагороди

• два ордени Трудового Червоного Прапора
• два ордени «Знак Пошани»
• медалі

Джерела

• газета «Правда Украины» (Київ) — листопад 1967 року.