Серп і молот (☭) — головна державна емблема Радянського Союзу, союзних і автономних республік. Символізувала владу трудящих, союз робітників і селян.

Серп і молот

Це зображення було на державному гербі СРСР, державному прапорі СРСР, а також на державних гербах і прапорах союзних та автономних республік СРСР.

Історія ред.

Серп і молот — емблема союзу робітників і селян. Активно використовувалась різними військово-політичними групами у період революції та громадянської війни на території колишньої Російської імперії у 1917—1921 роках. Зокрема, одне з видавництв Української Центральної Ради в 1917—1918 рр. називалося «Серп і молот»[1].

Серп і молот  — радянська державна емблема, або так званий Малий герб СРСР, що застосовувався до середини 30-х років, в період дії конституцій 1918 і 1924 роки. Використовувався на державному друці і у державному гербі для внутрішньосоюзного користування, а також як гриф на ділових паперах державного значення або приналежності.

Серп і молот зображаються з 1923 року неодмінно схрещеними (у 1918—1923 рр. зустрічалося і роздільне, симетричне зображення серпа і молота). Колір емблеми допускався лише золотий. Серп зображався завжди накладеним на молот (за винятком тих випадків, коли традиційно використовується стилізована емблема, що є контуром серпа і молота). Це означає, що молот передує як геральдичний знак серпу, і старше за нього за значенням у гербі. Але читається вся емблема в тому порядку, як її бачить глядач: спочатку називається серп, а потім молот.

Емблема «серп і молот» була встановлена урядовим рішенням наприкінці березня — початку квітня 1918 року і затверджена V з'їздом Рад 10 липня 1918. Вперше змальована на державному друці Раднаркому РРФСР 26 липня 1918 р.

Історично, символи молота і серпа ще з давніх часів зустрічалися у різних народів і використовувалися, природно, не лише як політична символіка.

Сучасне використання ред.

Прапори і герби ред.

Юнікод ред.

Символ серпа і молота в юнікоді U+262D. ()

Див. також ред.

Примітки ред.

Література ред.

  • Політичний словник. Редакція: В. К. Врублевський, В. М. Мазур, А. В. Мяловицький. Видання друге. Головна редакція УРЕ. Київ. 1976. стор. 220—221.
  • Андреева В., Куклев В., Ровнер А. Энциклопедия знаков, символов, эмблем. М.: Локид; Миф, 1999.
  • Бауэр В., Дюмотц И., Головин С. Энциклопедия символов / Пер. с немецкого Г. Гаева. М.: КРОН-ПРЕСС, 1995.
  • Похлебкин В. В. Словарь международной символики и эмблематики. М.: «Международные отношения», 1994.
  • Тресиддер Дж. Словарь символов / Пер. с англ. С. Палько. М.: ФАИР-ПРЕСС, 1999.

Посилання ред.