Серпокрилець білочеревий
Серпокрилець білочеревий[1] (Tachymarptis melba) — представник родини Серпокрильцевих. В Україні гніздовий, перелітний птах — трапляється в Криму.
| Серпокрилець білочеревий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Серпокрильцеподібні (Apodiformes) |
| Родина: | Серпокрильцеві (Apodidae) |
| Рід: | Tachymarptis |
| Вид: | Серпокрилець білочеревий (T. melba)
|
| Біноміальна назва | |
| Tachymarptis melba (Linnaeus, 1758)
| |
| |
| Ареал T. melba Гніздування Осіле проживання Зимування Випадкова поява Імовірна поява (шляхи міграції) | |
| Синоніми | |
|
Apus melba | |
Опис ред.
Морфологічні ознаки ред.
Маса тіла близько 100 г, довжина тіла 20-22 см, розмах крил 54-60 см. У дорослого птаха верх бурий; горло і низ тулуба білі, за винятком бурого вола і підхвістя; спід крил бурий; дзьоб і ноги темно-бурі. Молодий птах подібний до дорослого, але на всіх темних перах білувата облямівка.
Від чорного серпокрильця відрізняється більшими розмірами та білими грудьми і черевом у поєднанні з темною смугою на волі, від ластівок — більшими розмірами, значно довшими крилами і дуже стрімким та водночас маневровим польотом.[2]
Звуки ред.
Високотональне щебетання, яке може часто повторюватися. ⓘ
Поширення ред.
Область гніздування простягається від Північної Африки і Південної Європи через південь Центральної Європи та Передню Азію до Центральної Азії, Індії і Шрі-Ланки, а також охоплює великі частини Африки на південь від Сахари, а також Мадагаскар.
Вертикальне поширення в Азії обмежене висотами 1000–1300 м.
В Україні гніздиться в гірському Криму: від острівних, що стоять в морі скель (Ай-Далари) до круч на вапняних приморських скелях Керченського півострова.
Чисельність ред.
Чисельність в Європі оцінена в 140–330 тис. пар з найбільшою популяцією в Туреччині, в Україні — 500—3000 пар. Відмічається повільне зростання чисельності виду[3]. В Європі гніздиться 25-49% від загальної чисельності птахів цього виду; глобальна популяція нараховує 420–990 тис. особин[4].
Спосіб життя ред.
Серпокрилець білочеревий чудово літає, більшу частину життя він проводить у польоті: здобуває поживу, п'є, спаровується й іноді навіть спить. Стрімкий політ зграї супроводжується звуком розтятого повітря і характерними гучними свистами. Поблизу колоній птахів надзвичайно гамірно. Живляться летючими комахами, для чого добре пристосований дзьоб — короткий і широкий, проте розріз рота заходить за очі. Неперетравлені хітинові частини комах птах відригує у вигляді пелеток. Як й інші серпокрильці, білочеревий дуже важко пересувається і не може злітати із землі через занадто короткі лапки. Наявність гострих вигнутих кігтиків чотирьох пальців, спрямованих вперед, дозволяють чудово утримуватися майже на будь-яких вертикальних поверхнях, з яких птах легко злітає.
Річний цикл ред.
Статева зрілість настає другого або третього календарного року життя. Утворення пар відбувається після першої зимівлі, можливо, в період відвідування птахами першого року життя діючих гніздових колоній. У горах Криму терміни прильоту — 5-15 квітня[5]. Після прильоту птахи відразу займають свої гніздові «ніші», що добре видно за шлюбними польотами, які здійснюються з характерними для виду звуками.
Гніздяться колоніями. Природні місця розташування колоній — це ущелини скель і захищені ніші в крутих стінах скель, а також гроти в горах. Інколи гніздиться також в містах у старих будівлях. Будівництво гнізд починається мінімум за 4-5 тижнів до відкладання яєць. Гніздо складається із зібраних в повітрі рослинних, тваринних (пір'я) і штучних (папір) матеріалів, які склеюються між собою за допомогою слини в чашу. У гірських районах терміни розмноження різняться залежно від вертикального розподілу місць гніздування.
Відкладання яєць відбувається в квітні-травні. Кладка зазвичай складається з 3 [[zqwt gnf[sd|яєць]]. Яйця білого кольору, довгасті; щойно знесені — на просвіт трохи кремового відтінку. Насиджують кладку обидва батьків, період насиджування складає 17-23, в середньому 20 днів.
Осінній проліт в гірському Криму виражений добре, численні зграї особливо інтенсивно летять в середині і в кінці вересня. Останніх птахів реєстрували 8 жовтня[5]. Масово реєструється в польоті вдень, але, ймовірно, як і чорний серпокрилець, мігрує також вночі.
Охорона ред.
Спеціальних заходів щодо охорони не передбачено. Включено до додатку Бернської конвенції.
Посилання ред.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
- ↑ BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
- ↑ BirdLife International 2012. Tachymarptis melba. The IUCN Red List of Threatened Species. Version 2014.3. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 08 January 2015.
- ↑ а б Костин Ю.В. Птицы Крыма. - М.: Наука, 1983. - 240 с.
Література ред.
- Птицы России и сопредельных регионов: Совообразные, Козодоеобразные, Стрижеобразные, Ракшеобразные, Удодообразные, Дятлообразные / Бутье В.Т., Зубков Н.И., Иванчев В.П. и др. — М : Т-во научных зданий КМК, 2005. — 487 с. — ISBN 5-87317-198-X.