Середньотюнгське газоконденсатне родовище

Середньотюнгське газоконденсатне родовище — одне із родовищ Східного Сибіру, станом на 2016 рік п'яте за запасами газу родовище в Республіці Саха (Якутія).

Середньотюнгське газоконденсатне родовище

Опис ред.

Відноситься до Вілюйської (Хапчагайської) нафтогазоносної області Лено-Вілюйської нафтогазоносної провінції. Розташоване на річці Тюнг, за 150 км на північний захід від селища Кисир-Сир та Середньовілюйського родовища. Району властивий слабкий розвиток інфраструктури, влітку постачання вантажів можлива по річках Вілюй та Тюнг, взимку по зимниках.[1]

Поклади вуглеводнів відкриті у 1976 році у відкладеннях нижнього тріасу та верхнього перму. Основний продуктивний горизонт належать до тріасу та залягає на глибині 2550—2800 метрів. Колектори — пісковики з пропластками алевролітів, яким характерна висока пористість (15-27 %). У пермських відкладеннях відкрито шість покладів в інтервалі 2870-3450 метрів.[2]

Запаси за російською класифікаційною системою по категоріях С1+С2 складають 165 млрд.м3 газу та 9 млн.т конденсату.[3]

Право на розробку родовища у 2011 році без конкурсу отримала державна компанія «Газпром». При цьому ще у 2005 році невелику ділянку виділили місцевій компанії «Сахатранснафтогаз», продукція якої використовується на потреби населених пунктів Вілюйського улусу.[4]

Примітки ред.

  1. Среднетюнгское - ГК - карточка сведений о месторождении - Российский Федеральный Геологический Фонд. www.rfgf.ru. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2017.
  2. Т.А. ГАЙДУКОВА УЧЕБНОЕ ПОСОБИЕ “НЕФТЕГАЗОНОСНЫЕ ПРОВИНЦИИ И ОБЛАСТИ РОССИИ” (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 лютого 2017.
  3. tmsoft, shirohonoo &. Среднетюнгское газоконденсатное месторождение (скв. №239, резервная скв. №226) — Углеводороды, Республика Саха (Якутия) — nedradv.ru. nedradv.ru (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2017.
  4. "Сахатранснефтегаз" владеет частью Среднетюнгского месторождения, планируемого для передачи недропользователям без конкурса. oilcapital.ru (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2017.