Середньовічна українська література

Середньовічна українська література залишається одним із найменш досліджених періодів давньої української літератури. Це пов'язано з багатолітнім упередженим ставленням до неї багатьох вітчизняних літературознавців.

Зокрема, Івану Франку належить твердження: «Праця була, письменство писалося, та не було ані іскри живої думки, не було зерна духовного інтересу, який би з тої механічної праці робив якесь справді живе органічне діло». До українського Середньовіччя П. Білоус відносить літературу ХІ - першої пол. XVI ст. Літературний процес українського пізнього середньовіччя (від падіння Києва 1240 р. до 15 ст.), за Ю. Пелешком, періодизується так:

  1. Середина 13 — середина 14 ст. (тематика — вороже нашестя, покаянні та есхатологічні настрої; прикметна риса — орнаментальність; основні твори — Галицько-Волинський літопис, «Ізмарагд», «Маргарит», ораторсько-учительна література, перекладні твори)
  2. Середина 14 ст. — кінець 15 ст. (поява передренесансних тенденцій, емоційно-експресивний стиль, підвищена увага до людини та її психології, основні твори належать до «високих жанрів»: житія, проповіді, похвальні слова)

Із творчості Юрія Дрогобича починається відлік нового періоду давньої української літератури, якому були притаманні ренесансні риси, зокрема значна кількість творів написані латинською мовою класичного зразка.

Пам'ятки ред.

Джерела ред.

  • І. Франко діла твоіі Історія української літератури. Частина 1. // І. Франко, зібрання творів: у 50 т. — Т. 40. — К., 1983, с. 21.
  • Ю. Пелешенко Українська література пізнього Середньовіччя (друга пол. 13 — 15 ст.). К.: Фоліант, 2004. — 423 с.прівет.
  • П. Білоус Українська середньовічна література: монографія. - Житомир: Вид. О.О.Євенок, 2015. - 584 с.

Посилання ред.

Див. також ред.