Вікіпедія

Савелій Сергій Степанович

(Перенаправлено з Сергій Савелій)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савелій.

Сергі́й Степа́нович Саве́лій (27 вересня 1955, Кулажинці — 11 травня 2024[1], Київ) — український спортивний телекоментатор, заслужений журналіст України.

Савелій Сергій Степанович
Народився 27 вересня 1955(1955-09-27)
Кулажинці, Гребінківський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Помер 11 травня 2024(2024-05-11) (68 років)
Місце проживання Київ
Діяльність спортивний журналіст, телекоментатор
Alma mater Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1981)
Нагороди
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України

Життєпис ред.

У 1972 році закінчив середню школу в Кулажинцях, 1972—1973 роки — навчання в МПТУ № 11 і робота електрозварювальником у Кременчуці, 1973—1975 роки — служба у військах урядового зв'язку, 1975—1981 роки — підготовче відділення і факультет журналістики КДУ ім. Т. Г. Шевченка. В юності захоплювався вільною боротьбою, став срібним призером чемпіонату Полтавщини 1973 року (товариство «Трудові резерви»)[2].

Працював коментатором на 12 Олімпійських іграх за участю спортсменів незалежної України (1994 р. — Ліллехаммер (Норвегія), 1996 р. — Атланта (США), 1998 р. — Нагано (Японія), 2000 р. — Сідней (Австралія), 2002 р. — Солт-Лейк-Сіті (США), 2004 р. — Афіни (Греція), 2006 р.  — Турин (Італія), 2008 р. — Пекін (Китай), 2010 р. — Ванкувер (Канада), 2012 р. — Лондон (Англія) — на місці подій, 2014 — Сочі (Росія), 2016 р. — Ріо (Бразилія) — у студії в Києві.

Помер 11 травня 2024 року у віці 68 років[3].

Похований 13.05.2024 року в м.Борисполі на Рогозівському цвинтарі

Творчі здобутки ред.

Першим серед українських спортивних журналістів здобув нагороду AIPS (Міжнародної асоціації спортивної преси) за роботу на 10 Олімпіадах — зменшену копію олімпійського факела Лондона-2012[4]. Згодом передав свою нагороду на тимчасове зберігання в музей НТКУ[5]. У 2015 одержав найвищу нагороду АСЖУ (Асоціації спортивних журналістів України) — приз імені Ігоря Засєди «За честь і достоїнство в спортивній журналістиці».

Коментував перший матч 1-го чемпіонату України з футболу — «Чорноморець» — «Карпати» (1992)[6], провів перший прямий репортаж з Олімпійських ігор (12 лютого 1994 року, відкриття Олімпіади в Ліллехаммері, разом з Сергієм Лифарем)[7]. Коментував матчі київського «Динамо» в Лізі чемпіонів у найуспішнішому сезоні 1998—1999 років[8]. Був віцепрезидентом федерації настільного тенісу України[2]. Член президії Асоціації спортивної боротьби України. Близький друг братів Савлохових — головного тренера збірної України з вільної боротьби Руслана і нині покійних заслужених тренерів України Бориса і Тимура[2]. Почесний працівник Національного телебачення України.

Працював заступником директора творчого об'єднання «Спорт» Національної телекомпанії України.

Відзнаки ред.

  • Відомча відзнака «Почесний працівник Національного телебачення України».(2005)
  • Почесне звання «Заслужений журналіст України» (2009)
  • Нагорода AIPS (Міжнародної асоціації спортивної преси) за роботу на 10 Олімпіадах — зменшена копія олімпійського факела Лондона (2012)[9].
  • Приз імені Ігоря Засєди — найвища нагорода АСЖУ (Асоціації спортивних журналістів України) — «За честь і достоїнство в спортивній журналістиці» (2015)[10].
  • Спеціальна відзнака АСЖУ — «За видатний внесок у спортивну журналістику України» (2020)[11].

Примітки ред.

  1. ↑ Сергій Савелій помер: спортивному журналісту було 68 років. Суспільне Спорт. Процитовано 11 травня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. ↑ а б в Пам'ятні та маловідомі факти від Сергія Савелія — Відео — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 9 липня 2013.
  3. ↑ Помер спортивний журналіст та коментатор Сергій Савелій, Укрінформ, 11.05.2024
  4. ↑ 10-а Олімпіада відомого коментатора Сергія Савелія. ФОТО — Новини — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 22 вересня 2012.
  5. ↑ Експозиція музею поповнилася!. Архів оригіналу за 19 лютого 2013. Процитовано 26 червня 2013.
  6. ↑ Двадцять років потому… — Спорт, спорт, спорт… — Блоги — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 2 липня 2013.
  7. ↑ Олімпійський дебют України — Спорт, спорт, спорт… — Блоги — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 2 липня 2013.
  8. ↑ Великий українець… — Спорт, спорт, спорт… — Блоги — Спортивні підсумки — Перший Національний. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 2 липня 2013.
  9. ↑ Олімпійська нагорода Сергія Савелія. Перший. 3 серпня 2012.
  10. ↑ Віктор Костенко (11 травня 2024). Помер легендарний український спортивний журналіст і телекоментатор. Ділова столиця.
  11. ↑ Асоціація спортивних журналістів визначила переможців премії «Найкращі спортивні медіа-2020». Детектор медіа. 11 травня 2021.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Савелій_Сергій_Степанович&oldid=42612206