Успенський жіночий монастир (Домбоки)

Успенський жіночий монастир — жіночий монастир Мукачівської єпархії УПЦ МП, розташований у селі Домбоки Мукачівського району Закарпатської області.

Успенський жіночий монастир
48°27′46″ пн. ш. 22°32′32″ сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна
Початок будівництва	1931
Належність	православ'я
Єпархія	Мукачівська православна єпархія
Успенський жіночий монастир (Домбоки) (Україна)

Заснований 1931 на території Чехословаччини зусиллями православного архімандрита Алексія (Кабалюка) у складі Сербської православної церкви. Перша ігуменія — Євпраксія (Гричка).

Історія

Заснування

В Домбоках поблизу Мукачевого 1921 року чехословацький уряд заснував сільськогосподарську школу. Через вісім років її закрили, а численні будівлі держава продала за 125 тисяч чеських крон батькам православного священика Івана Карбованця. Придбавши це місце, о. Іван поставив там православний хрест. Після цього він звернувся в Мукачівське єпархіальне управління Сербської православної церкви з листом, у якому оголосив про намір подарувати свою землю з забудовами під православний монастир.

11 квітня 1930 року архімандрит Алексій (Кабалюк) дав згоду на будівництво православного монастиря Успіння Божої матері в селі Домбоки. Також і сам віддав багато свого майна на розбудову монастиря, а також зібрав пожертви у інших помісних церквах.

Протоієрей В. Каламацький виготовив документацію й очолив перебудову. Іконостас вирізьбив відомий майстер І.Павлишинець з с.Чопівці та помічник Василь Лендєл з села Ракошина, який згодом сам зробив малий вівтар для ікони Божої Матері, а також вирізьбив хрест.

30 серпня 1931 року єпископ Йосиф звернувся по допомогу до ігумені Параскевії (Прокоп) з Липчанського монастиря. В листі він писав: «Прошу дозволити сестрам, які бажають, перейти в Домбоки». У Домбоки вирішили перейти шість сестер, серед них монахині Софія та Анастасія та монахиня Євпраксія (Гричка), яка і стала настоятелькою монастиря.

У 1934 р. в монастир призначають священиком ієромонаха Варлаама (Свинець). У 1936 р. сестри збільшили вівтар у церкві. Під керівництвом монахині Євпраксії та архімандрита Алексія монастирське господарство змінювалося і зростало. При монастирі діяла швейна майстерня, у якій шили на замовлення православного духовенства священицький одяг.

В 1938 році з Єрусалима в монастир привезли чудотворну ікону Божої Матері «Скоропослушниця», що була намальована на Афоні.

У складі Угорщини та СРСР

Зеніту в своєму розвитку Домбоцький жіночий монастир досяг у часи Угорщини, коли ігуменією було призначено Февронії (Рацюк) — 18 червня 1942 року.
Але після приходу сталінських військ почалися гоніння на церкву — окупанти хотіли закрити монастир і переобладнати під дитячий табір. Дружній опір населення не дав здійснитися цьому задуму. Але 1959 комуністи таки монастир закрили. Церкву осквернили — перетворили на сипанець (комору). Домову церкву та церкву Благовіщення зруйнували. Іконостас єпархія продала, щоб його не донищили комуністи.

Після звільнення України від СРСР

1993 лише частину будівель та самі землі повернуто монастиреві. Почали повертатися монашки. Відновили церкву, однак вона приблизно на 2 метри нижча, ніж була.

Збудовано нову каплицю. Монастиреві повернуто чудотворну ікону «Скоропослушниця». Відроджено православну святиню стараннями ігумені Валентини (Волошин).

Неподалік від основного корпусу — поховання о. Івана Карбованця.

На даний час в монастирі проживає близько 30 черниць під опікою ігумені Февронії (Тухляниця).

Література

1. Данилець Ю, Православний монастир Успіння Божої Матері в селі Домбоки. — Ужгород: Ґражда, 2006. — 104 с. + 4 с. кол. вкл.: іл.