Сармато-аланські діалекти
Сармато-аланські діалекти — група діалектів кочових іранських народів Передкавказзя та Північного Причорномор'я, які належать до північно-східної підгрупи іранських мов й розвинулась з давньоіранських діалектів, умовно об'єднаних в групу Скіфо-сарматські діалекти.
| Сармато-аланські діалекти (сарматські діалекти, аланські діалекти, аланська мова ) | |
|---|---|
| Поширена в | Західна частина Євразійський степу |
| Регіон | Степова та Лісостепові зони України (III ст. до н.е. - V ст. н.е.); Пн. Кавказ; Степи Калмикії, Башкортастан, Пн.-Зах. Казахстан |
| Носії | Мертва мова, від якої походить сучасна осетинська мова |
| Писемність | неписемна |
| Класифікація |
|
| Належність | Середньоіранські мови (за історико-фонетичними особливостями) |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | Alanian |
| SIL | xln |
За історико-фонетичними особливостями належать до середньоіранських мов. Сучасна осетинська мова продовжує один з цих діалектів, чи одну з діалектних груп, чи декілька окремих діалектів цієї групи.
Сармато-аланські діалекти в епіграфіці Пн. Причорномор'я ред.
Сармато-аланські антропоніми Пн. Причорномор'я наразі можна розділити на дві одночасні умовні діалектні групи за певними фонетичними особливостями — західна (Ольвія-Тіра) та східна (Боспор з Танаїсом).
Відомі в достатній кількості антропоніми іранського походження у епіграфіці Ольвії останнім часом пов'язують з аорсами та утворенним ними об'єднанням Аорсія.[1] Цікавим залишається факт інкорпорації досить великої кількості аорсів до прошарку полісної політичної та економічної еліти.[2]
Подібна ситуація відбулася й на Боспорі, але сторіччам раніше — затвердження іранської династії Аспургіан (Тіберіїв Юліїв Савроматів), яка походила з однойменної етнічної сарматської групи. Надалі у Танаїсі та інших полісах Боспору фіксується аланська присутність.
Сармато-аланські діалекти та осетинська мова (з яським діалектом) ред.
Всі діалектні сарматські групи Пн. Причорномор'я мають спільні фонетичні особливості (за певних діалектних відмінностей), які, надалі зафіксовано як в осетинській мові, так й в мові ясів Панонії й які докорінно відрізняють їх від мови скіфів-сколотів.[3]
| Праіранська основа |
Ольвійське група (аорси) |
Танаїська група (алани) |
Осетинська мова |
|---|---|---|---|
| *ri, ry | *l | *l | l |
| *fra- | *ra- | *ra- | ræ- |
| *hu- | *xu- | *xu- | xu- |
| *gr | *rγ | *rγ | rğ |
| *θr | *rθ | *rθ | rt |
| *dr | *rδ | *rδ | rd |
| *p | *p/*f | *f/*p | f |
| *k[4] | *g | *g/*χ | g/χ |
Слід зазначити, що радянський вчений осетинського походження В. І. Абаєв у своїх наукових працях використовував переважно епіграфічний матеріал сармато-аланської належності, називаючи його скіфським.[5]
Примітки. Джерела. Посилання. ред.
- ↑ (рос.)Симоненко А. В. Фарзой и Инисмей — аорсы или аланы? ВДИ, 1992, № 3.
- ↑ (рос.)Ю. Г. Виноградов. Очерк военно-политической истории сарматов в I в. н.э. Вестник древней истории, № 2, 1994 г.
- ↑ а б (рос.) С. Р. Тохтасьев. Иранские имена в надписях Ольвии I—III вв. н.э. COMMENTATIONES IRANICAE. Санкт-Петербург. Нестор-История. 2013.
- ↑ (нім.) P. Huyse. Gab es eine lautentwicklung /k/ > /x/ im «Scytho-Sarmatischen»?
- ↑ (рос.) Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.