Сант-Андреа-делла-Валле
Сант-Андреа-делла-Валле (італ. Sant'Andrea della Valle) — найбільша барокова церква у Римі. Розташована на одній з центральних магістралей міста — вулиці Віктора Еммануїла II.
| Сант-Андреа-делла-Валле | |
|---|---|
|
| |
| 41°53′45″ пн. ш. 12°28′28″ сх. д. / 41.89583333336077686° пн. ш. 12.474444444471779° сх. д.Координати: 41°53′45″ пн. ш. 12°28′28″ сх. д. / 41.89583333336077686° пн. ш. 12.474444444471779° сх. д. | |
| Країна |
 Італія[1][2] |
| Розташування | Рим[1][2] |
| Тип |
Титулярна церква (12 березня 1960) мала базиліка (20 грудня 1965) і церква[2] |
| Стиль | бароко і Архітектура Відродження |
| Архітектор | Франческо Марія Грімальді |
  Сант-Андреа-делла-Валле Сант-Андреа-делла-Валле (Італія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
_-_2021-08-29_-_3.jpg)
_-_Interno.jpg)
Історія ред.
Будувалася з 1590. За обітницею і на кошти покійної герцогині Амальфи. Більша частина будівельних робіт була здійснена в 1609–1650 роках за проєктом Карло Мадерно. Фасад (1655–1663) спроєктував Карло Райнальді.
Церква має третій за величиною купол в Римі після Собору Святого Петра та Пантеон. Над фресками працював пармський майстер Джованні Ланфранко створив багатофігурну динамічну фреску купола «Вознесіння Богоматері» (1621–1625). У 1670 Карло Фонтана добудував капелу Ланчеллотті. Серед скульптурних робіт виділяється надгробок папи Пія II.
У вигаданій капелі цієї базиліки Пуччіні помістив дію першої дії своєї опери «Тоска».
Титулярна церква ред.
З 12 березня 1960 є титульною церквою, кардиналом-священиком з титулом церкви Сант Андреа делла Валле з 28 червня 1988, є італійський кардинал Джованні Канестрі.
Примітки ред.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сант-Андреа-делла-Валле
Сант Андреа делла Валле на initaly.com(англ.)