Вікіпедія

Сандра Міло

італійська акторка, телеведуча

Сандра Міло (італ. Sandra Milo; 11 березня, 1933, Туніс — 29 січня 2024, Рим) — італійська акторка та телеведуча.

Сандра Міло
італ. Sandra Milo
Ім'я при народженні Салватріс Олена Ліліана Греко
Народилася 11 березня 1933(1933-03-11)[2][4]
Туніс, Франція[5]
Померла 29 січня 2024(2024-01-29)[6] (90 років)
Рим, Італія[7][5]
Громадянство  Італія[5]
 Франція
Діяльність телеведуча, акторка театру, кіноакторка, акторка
Роки діяльності з 1955 року
Діти Debora Ergasd[8]
IMDb nm0590452
CMNS: Сандра Міло у Вікісховищі

Її за життя називали музою Федеріко Фелліні. Міло була партнеркою Марчелло Мастроянні у фільмі Фелліні «Вісім з половиною» (1963), вона також зіграла у картині режисера «Джульєтта і духи» (1965). Співпрацювала Міло і з Роберто Росселліні, з'явившись у його картинах «Генерал Делла Ровере» (1959) та «Ваніна Ваніні» (1961).

У 2020 та 2021 роках Міло отримала два «Золоті глобуси» за внесок у кінематограф та національну італійську кінопремію «Давид ді Донателло».

Біографія ред.

Справжнє ім'я та прізвище — Салватріс Олена Ліліана Греко. Дебют Сандри Міло — головна роль Габріелли в комедії «Холостяк/Бакалавр» (1955, реж. Антоніо П'єтранджелі). Звернула на себе увагу в драмі Роберто Росселліні «Генерал Делла Ровере» (повія, 1959) і в комедії Антоніо П'єтранджелі «Адуа та її подруги» (Лоліта, 1960). Виконала головну роль в екранізації повісті Стендаля «Ваніна Ваніні» (1961, реж. Роберто Росселліні). Досягнення Сандри Міло в кінематографі — ролі фатальних, іронічних, розкутих і сексуальних жінок в кіношедеврах Федеріко Фелліні «Вісім з половиною» (Клара, 1963, Премія «Срібна стрічка», 1964) і «Джульєтта і ду́хи» (Сюзі/Ірис/Фанні, 1965, Премія «Срібна стрічка», 1966), а також Івонна у фільмі Луїджі Дзампи «Літнє безумство» (1963), Джуліана Марлетт в комедії Діно Різі «Зонт» (1966).

У 1968 році Сандра Міло йде з кіно, повністю присвятивши себе сім'ї й вихованню дітей. Сандра Міло остаточно повернулася на великий екран і на ТБ в 1979 році. Серед найкращих ролей цього періоду: Маріанна в романтичній мелодрамі «Попелюшка 80» (1984, реж. Роберто Маленотті), Арабелла у фільмі Пупі Аваті «Серце не з тобою» (2003). У 2007 році з успіхом виступила на театральній сцені в спектаклі «8 жінок». Сандра Міло від природи володіє високим фальцетом — це було яскравою відмінною рисою її кінообразу сексуальної блондинки-спокусниці. У 90-ті роки активно працювала на телебаченні, в дитячих шоу-програмах, розважальних проєктах, записала кілька дисків з піснями.

Міло знімалося майже до самої смерті. Однією з останніх її робіт був епізод у серіалі «Жиголо випадково» (2023).

Сандра Міло померла 29 січня 2024 року в себе вдома у Римі в 90-річному віці[9].

Фільмографія ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Virtual International Authority File — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119217694 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Discogs — 2000.
  5. ↑ а б в Catalog of the German National Library
  6. ↑ Sandra Milo, morta a 90 anni l'attrice musa di Fellini — La Repubblica.
  7. ↑ Sandra Milo, morta a 90 anni l'attrice musa di Fellini — 2024.
  8. ↑ https://www.corriere.it/spettacoli/24_gennaio_29/figli-sandra-milo-debora-ergas-ciro-azzurra-de-lollis-8bdf687c-be97-11ee-8159-e88a7ef5abf7.shtml
  9. ↑ https://www.repubblica.it/spettacoli/people/2024/01/29/news/sandra_milo_morta_attrice_90_anni-422000902/

Посилання ред.


  Це незавершена стаття про італійського актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою.
Ви можете допомогти проєкту, переклавши їх українською.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сандра_Міло&oldid=42048181