Самуель Мацейовський
Самуель Мацейовський гербу Цьолек (нар. 15 січня 1499(?) — пом. 26 жовтня 1550) — польський римо-католицький і державний діяч, гуманіст; єпископ холмський (1539–1541), плоцький (1541–1546), краківський (1546–1550); підканцлер (1539–1547) і канцлер великий коронний (1547–1550).
| Самуель Мацейовський пол. Samuel Maciejowski | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1539 — 1541 | ||
| Конфесія: | католицтво | |
| Церква: | римо-католицька церква | |
| Попередник: | Себастьян Браніцький[pl] | |
| Наступник: | Миколай Дзєжґовський[pl] | |
| ||
| 1541 — 1546 | ||
| Попередник: | Якуб Бучацький | |
| Наступник: | Ян Бєлінський[pl] | |
| ||
| 1546 — 1550 | ||
| Попередник: | Пйотр Ґамрат[pl] | |
| Наступник: | Анджей Зебжидовський[pl] | |
| Альма-матер: | Болонський університет і Падуанський університет | |
| Діяльність: | католицький священник, державний діяч, католицький єпископ | |
| Народження: | 15 січня 1499 | |
| Смерть: | 26 жовтня 1550[1] (51 рік) | |
| Похований: | Каплиця Мацейовського на Вавелюd | |
| Династія: | Мацейовські гербу Цьолек | |
| Батько: | Бернард Мацейовський | |
| Посада: | канонік сандомирський, краківський, келецький, ґнєзненський; пробст люблінський, костшинський, ґолембський, декан краківський; нотаріус, королівський секретар, секретар великий коронний, підканцлер і канцлер великий коронний | |
Життєпис ред.
Народився Самуель 15 січня 1499 року у сім'ї каштеляна чехувського та люблінського Бернарда Мацейовського і Ядвіги з Подлодовських. Мав двох братів і сестру: Станіслава[pl] (маршалка коронного), Бернарда (каштеляна люблінського і радомського) й Урсулу (дружину Яна Леженського[pl][2].
Політична кар'єра ред.
Самуель Мацейовський розпочав кар'єру 1518 року як нотаріус у канцелярії короля Сигізмунда I Старого[3]. Завоював довіру, визнання та підтримку підканцлера Петра Томіцького у своїй кар'єрі. 1522 року був відправлений останнім на навчання до Падуанського університету. Протягом 1522–1524 років вивчав там філософію та риторику. Після цього, протягом 1524–1530 років продовжив навчання у Болонському університеті[4].
Після повернення з навчання посів уряд секретаря королівського (1531/1532)[3], був послом короля на сеймик Краківського воєводства у Прошовицях[5] у 1534 та 1538 роках[6].
29 серпня 1537 року Мацейовського призначили секретарем великим коронним; він став фактичним керівником королівської канцелярії. У липні 1537 року брав участь у переговорах з австрійськими послами щодо шлюбу королевича Сигізмунда з Єлизаветою Габсбург[4].
1539 року був призначений на посаду підканцлера коронного[7], 1547 року отримав велику печатку канцлера великого коронного[8]. Він завжди стояв на боці короля, даючи поради, зберігаючи права та гідність трону[3]. Був у опозиції до політичних планів королеви Бони, під впливом Томіцького вибрав угодовську політичну лінію, спрямовану на союз із Габсбургами, добрі стосунки з прусським герцогом Альбрехтом і підтримку поміркованого крила прусських сепаратистів[4].
Церковна кар'єра ред.
Уже 1521 року Самуель Мацейовський став каноніком сандомирським, 1523 року був пробстом колегіати люблінської[3]. Після завершення навчання був каноніком краківським[3] і келецьким (1530), ґнєзненським (1531), пробстом костшинським (1533-1536) і ґолембським (1537-1541)[9]. 1538 року став деканом краківським[3][4].
17 жовтня 1539 року отримав провізію на єпископство холмське, 1541 року став плоцьким єпископом, а 1545 року — краківським. Зберіг за собою уряд підканцлера та, пізніше, канцлера, за що отримав багато критики з боку шляхти, обуреної одночасним посіданням двох важливих урядів однією особою[4].
Коли на сеймі на кону стояла доля таємного весілля королевича Сигізмунда з Барбарою Радзивілл, єпископ Мацейовський доводив сакральну дійсність цього шлюбу. Як краківський єпископ дбав про рівень освіти духовенства, був прихильником поміркованої поведінки щодо іновірців[3]. 1546 року він наказав здійснити візитацію дієцезії, яка мала на меті обмежити вплив Реформації, але через м'якість єпископа цієї мети не вдалося досягти. Провів у дієцезії 2 реформаторські синоди (1547, 1549)[10].
Самуель Мацейовський був гуманістом, прекрасним знавцем латинської та грецької мов. За його ініціативи 1547 року була побудована резиденція в Бялому Прондніку (тепер — частина Кракова), де він гуртував навколо себе відомих вчених і поетів. Атмосферу цих наукових і літературних диспутів передав Лукаш Гурницький у «Придворному польському» (1565), який працював писарем у єпископській канцелярії. Найбільш довіреним співробітником Мацейовського у канцелярії був Станіслав Гозій, відповідальний за прусські справи, потім прусськими справами опікувався Мартін Кромер, реєнтом канцелярії був Ян Пшерембський. У колі протекції Самуеля Мацейовського були такі видатні діячі того часу, як Лукаш Гурницький, Станіслав Оріховський, Я. Дершняк з Рокітниці, Ф. Станкар, М. Бенедикт з Кожмина, А. Тшецеський молодший, Ю. Пшилуський, В. Новопольчик (Новікампіан), Леонард з Вишогроду, Петро Роїзій, Англік Філіп та ін. Також, С. Мацейовський як канцлер Краківського університету був також його справжнім покровителем[3][4].
Помер Самуель Мацейовський 26 жовтня 1550 року у Кракові. Каплицю Снігової Божої Матері у Вавельському соборі він раніше перебудував на свій могильний мавзолей, там він і спочиває разом зі своїм племінником, також єпископом краківським Бернардом Мацейовським[4].
Примітки ред.
- ↑ а б Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 55. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Adam Boniecki, Herbarz polski, Warszawa 1913, tom XVI, s. 218 i 222; tom XIV, s. 211.
- ↑ а б в г д е ж и Samuel Maciejowski. Encyklopedia Krakowa. Процитовано 29.06.2022.
- ↑ а б в г д е ж Samuel Maciejowski H. Ciołek. Internetowy Polski Słownik Biograficzny. Процитовано 29.06.2022.
- ↑ Andrzej Wyczański, Posłowie Zygmunta I na sejmiki, w: Władza i społeczeństwo XVI i XVII w., Warszawa 1989, s. 195.
- ↑ Andrzej Wyczański, Między kulturą a polityką. Sekretarze Zygmunta Starego 1506—1548, Warszawa 1990, s. 258.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 109.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 55.
- ↑ Jan Wiśniewski, Katalog prałatów i kanoników sandomierskich od 1186—1926 r. tudzież sesje kapituły sandomierskiej od 1581 do 1866 r., Radom 1928, s. 196.
- ↑ SAMUEL MACIEJOWSKI (1546 – 1550). Archidiecezja Krakowska. Процитовано 29.06.2022.
Література ред.
- Ks. Bolesław Przybyszewski: Krótki zarys dziejów diecezji krakowskiej, t. II, Kraków 1993.
Посилання ред.
- Samuel Maciejowski. Encyklopedia Krakowa.
- Samuel Maciejowski H. Ciołek. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.