Салтарин синьогузий
вид птахів
| Салтарин синьогузий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_-NBII_Image_Gallery-a00296.jpg) Самець
_-NBII_Image_Gallery-a00295.jpg) Самиця
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lepidothrix isidorei (Sclater, 1852) | ||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Pipra isidorei P.L.Sclater, 1852 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Салтарин синьогузий[2] (Lepidothrix isidorei) — вид горобцеподібних птахів родини манакінових (Pipridae).
Поширення ред.
Він поширений від східних схилів східних Анд Колумбії через Еквадор до північного Перу. Мешкає в підліску передгірських лісів і невисоких гір на висоті від 900 до 1700 метрів над рівнем моря.
Підвиди ред.
- Lepidothrix isidorei isidorei (Sclater, 1852) — східний схил східних Анд у Колумбії та східному Еквадорі.
- Lepidothrix isidorei leucopygia (Hellmayr, 1903) — північ Перу.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2018). Lepidothrix isidorei: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 28 червня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання ред.
- "The Birds of Ecuador by Robert S. Ridgely & Paul Greenfield. Cornell University Press (2001), ISBN 978-0-8014-8722-4.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |