Саз, інколи сааз (дослівно з перс. ساز‎ означає інструмент; у перенесному значенні — ліра поета[1]) — народний струнний щипковий грушоподібний музичний інструмент з 3–4 парними або потрійними струнами, поширений серед народів Закавказзя, Ірану, Афганістану та деяких країн Балканського півострова[2]. Гриф саза зазвичай інкрустовано деревом і кісткою з вирізаними на них зеленими і червоними лініями. Довжина саза коливається від 38 до 55 см.

Саз
Світлина турецького саза
Світлина турецького саза
Світлина турецького саза
Інші назви Баглама, Джура
Класифікація Струнні музичні інструменти
Класифікація Горнбостеля-Закса 321.321-6 і 321.321
Подібні інструменти Бузукі, Лютня, Тамбура
CMNS: Саз у Вікісховищі

В Ірані саз називають будь-який музичний інструмент, а саме цей вид щипкового струнного інструменту — чогуром[3].

В Туреччині сазом називають два музичних інструменти: ба(г)ламу (тур. bağlama) — великий саз (т. зв. «баглама з довгим грифом») з 7 струнами (дві парні струни й одна потрійна)[4] та джуру (тур. cura) — маленький саз з 6 струнами (трьома парними).

В Азербайджані саз має від 10 до 14 ладів і від 8 до 10 струн.

Баглама також була поширена серез кримських татар[4]. Правильна назва інструменту — крим. узун сап баглама. Зараз спостерігається відновлення техніки гри та репертуару цього кримського народного інструменту.

Стрій ред.

Традиційно саз лаштували під голос, тому абсолютна висота строю не важлива, лише правильність інтевалів між струнами. Але зараз для концертної діяльності у квінтовому строї багламу з довгим грифом налаштовують так, щоб найтовща струна звучала на соль.

Причина того, що хори струн розподіляються як дві, дві, і три в тому, що найтонші струни повинні бути найгучнішими. Їх використовують для вигравання мелодій. Тому найкращий варіант — це зробити так, щоб вони звучали гучніше за інші хори струн, а отже до основної струни додати ще дві на октаву вище[5].

Стрій GDA (або квітновий) ред.

Зараз найпоширенішим, зокрема у Туреччині, для баглами з довгим грифом є стрій по квінтам, або «чорний стрій», на ноти соль (G), ре (D), ля (A).

  • Перша пара струн. Струна № 1 — нижча соль. Струна № 2 — соль на октаву вище першої.
  • Середня пара струн. Струни № 3 і 4 налаштовані в унісон на ноту ре.
  • Остання трійка струн. Струна № 5 лаштується на тон вище струни №1 на ноту ля. Дві останні налаштовані на октаву вище струни № 5.[6]

Також квінтами багламу з довгим грифом лаштують у такі строї:

  • G D A (стандартний стрій),
  • A E B (альтернативний стрій),
  • A# F C (альтернативний стрій)[7].

Багламу з коротким грифом лаштують таким чином:

  • C G D (стандартний стрій),
  • D A E.

Інші строї ред.

Існують й інші строї, зокрема ADA і AGD.

Лади ред.

Лади на багламі нав'язуються. У сучасних умовах використовують матеріал на зразок риболовецької волосіні. У традиційній музиці їх можна переміщати, щоб отримати мікротональні варіації, які зустрічаються в турецькому мистецтві та народній музиці. Але фабричні іструменти мають стандартизований порядок ладів, що розташовуються за півтонами (як на сучасній гітарі). Але є ряд додаткових між ними ладів, які розміщуються так, щоб додати мікротональні звуки, характерні для турецької музики.

Спосіб гри ред.

На багламі грають плектром, виготовленим, як правило, з кори черешні[8] або, у сучасних умовах, з пластику. На сазі грають як сольно, так і в складі ансамблю. Він є одним з основних музичних інструментів азербайджанських та вірменських ашугів. Саз входить до складу оркестрових народних інструментів Азербайджану, Вірменії, Туреччини, Криму та Ірана.

Виноски ред.

Посилання ред.