Садукеї

Садуке́ї (грец. Σαδδουκαῖοι) — релігійно-політична течія з юдейської аристократично-священницької верстви у Юдеї в епоху Другого Храму (530 до н. е — 70 р.). Виділялася як одна з трьох давньоєврейських філософських шкіл, поряд з фарисеями та єсеями, що вийшли на перший план політичного життя в епоху Маккавеїв (з 167 р. до н. е.). Вони займали священницькі, військові й адміністративні посади, дотримуючись консервативної лінії в релігії та державі. Їх назвали садукеями — від імені Садок — далекого предка однієї зі священницьких родин.

Садукеї визнавали писаний закон Мойсея, та на противагу фарисеям відкидали «Закон усний», який обіймав незліченні приписи та передання, що нагромадились від законовчителів (Мт. 15:2, Мр. 7:3).

Про них відомо тільки з непрямих, других джерел, оскільки безпосередньо від них не лишилося жодних письмових свідчень. Йосип Флавій, Новий Завіт чи тогочасні рабини, згадують про них з різних приводів.

Садукеї і фарисеї

Часто згадки про них є порівнянням з поглядами фарисеїв на ті чи ті питання юдейського закону, віри або укладу життя. Так Йосип Флавій у «Юдейській війні» повідомляє про фарисеїв, порівнюючи їх із садукеями, наступне:

«Фарисеї славляться старанно-точним тлумаченням законів і є головною сектою; приписують усе Долі (грец. έίμαρμενη) та Богові, (кажучи що) праведне життя чи ні, залежить це здебільшого від людини, але Доля має свій вплив на кожну дію. Кожен дух є незнищенний, але тільки духи лихих покарано вічною карою. Садукеї ж, що є другою сектою, заперечують Долю і ставлять Бога поза можливістю чинити зло чи навіть тільки бачити його. Вони кажуть, що людина спроможна вибирати між добром і злом, і що по відходинах дух кожного живе посмертно, як і є кара та нагорода в шеолі. Фарисеї любляться між собою та дбають про злагоду в суспільстві; садукеї ж є трохи брутальними, за звичкою навіть між собою і стосовно до народу неввічливі, поводяться як із чужинцями».

З цих двох систем навчання видно, чим відрізнялися садукеї і фарисеї: перші приймали тільки писаний Закон, і через те що в нім не було ясно висловлено думку про воскресіння й загробне життя, вони їх заперечували (Мт. 22:23-33).

Садукеї та Синедріон

У судах, за словами Йосипа Флавія, садукеї відрізнялися набагато більшою строгістю, ніж фарисеї. І з цього боку садукеї стояли на основі писаного біблійного закону, що застосовує смертну кару. Древній закон «око за око, зуб за зуб» садукеї тлумачили майже в буквальному сенсі, на противагу фарисеям, що розуміли його часто в сенсі грошової пені.

Первосвященник Каяфа, який головував у Синедріоні, що на нім було засуджено Христа, належав до секти садукеїв (Дії 4:6 та Дії 5:17). Член синедріону, фарисей Гамалиїл (колишній вчитель апостола Павла), виступив захисником апостола Петра проти своїх колег садукеїв, що вирішили засудити його до смертної кари.

Кінець епохи садукеїв

Кінець епохи садукеїв часто пов'язують зі зруйнуванням Другого Храму у 70 році нашої ери. Однак неможливо провести таку історичну межу. Після цього періоду є відомі тексти рабинів, котрі вели дискусію з садукеями, тому можна припустити, що й після 70 року були групи юдеїв, які називалися садукеями.

Джерела

• Джузеппе Ріцціотті. Життя Ісуса Христа. Видання Українського католицького університету ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Рим. 1979. ст. 41-54.

Посилання

• Саддукеї // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Садуккеї // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Садукеї // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1661. — 1000 екз.