Вікіпедія

Садиков Союн Касумович

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (грудень 2022)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Садиков.

Садиков Союн Касумович (азерб. Soyun Kasum oğlu Sadıqov, груз. სოიუნ კასუმის ძე სადიკოვი, рос. Садыков Союн Касумович; 5 березня 1960 року СРСР, Грузинська РСР, Ґардабані) — російський громадський та політичний діяч, бізнесмен. Радянський спортсмен, майстер спорту, чемпіон СРСР, призер чемпіонату Європи по самбо. Входив до складу різних рад з міжнаціональних відносин при уряді і президенті Російської Федерації. Очолював Федеральну національно-культурну автономію азербайджанців Росії (ФНКА АЗЕРРОС)[1][2][3]. З 1996 по 2015 рік був представником Російської Федерації з питань національних меншин в Європарламенті, ПАРЄ і ЮНЕСКО. Довірена особа президента Росії Володимира Путіна[4]. Президент «Центру моделювання стратегічного розвитку».

Садиков Союн Касумович
азерб. Soyun Kasum oğlu Sadıqov, груз. სოიუნ კასუმის ძე სადიკოვი, рос. Садыков Союн Касумович
Народився 5 березня 1960(1960-03-05) (64 роки)
Ґардабані, Грузинська РСР, СРСР
Громадянство Росія Росія
Національність азербайджанець
Діяльність геополітик, політик, політолог
Alma mater АФСБ РФ, Російський державний технологічний університет імені К. Е. Ціолковськогоd, Державний університет управлінняd і Санкт-Петербурзький університет МВС Росіїd
Військове звання старшина
Конфесія іслам
Нагороди
медаль «У пам’ять 300-річчя Санкт-Петербурга» медаль «Прогрес»
Почесний будівельник Росії

Біографія ред.

Союн Садыков родился в 1960 году в городе Гардабани. У школі почав займатися самбо. З 1978 по 1980 рік проходив службу в лавах Радянської армії. Чемпіон Радянського Союзу з самбо 1978 року, призер чемпіонатів Європи в 1979 і 1980 роках. У 1980 році закінчив Вищу школу КДБ імені Ф. Е. Дзержинського. У 1980—1981 роках працював в органах Комітету державної безпеки СРСР. 1981—1991 роках — майстер ділянки, виконроб, начальник будівельного управління № 210 при КДБ СРСР, керуючий будівельним трестом. У 1990 році закінчив факультет економіки Московський інститут управління імені Серго Орджонікідзе, кандидат економічних наук[1]. У 90-х стає генеральним директором будівельної компанії «Мосреконструкція». Під час Першої російсько-чеченської війни, активно діяв проти вербування азербайджанців в підрозділи чеченського ополчення[5]. У 1999 році була створена Федеральна національно-культурна автономія азербайджанців Росії (ФНКА АЗЕРРОС)[6], яку у 2000 році очолив Садиков[1]. 18 березня 2005 року на Садикова було скоєно замах. Автомобіль в якому він їхав, був обстріляний з автомата на Хавский вулиці у Москві[7][8][9]. У серпні 2008 року підтримав військову операцію Росії проти Грузії[10]. У 2009 році за дорученням Союнов Садикова Микола Горохов запросив Сергія Аксьонова в Москву для консультацій з питання Криму[5]. В тому ж році Садиков від імені ФНКА АЗЕРРОС звинуватили лідера ЛДПР Володимира Жириновського в розпалюванні національної ворожнечі і зажадав у ЦВК зняти його кандидатуру з виборів президента РФ[11]. У 2012 році став довіреною особою Володимира Путіна під час його передвиборної кампанії, а після перемоги Путіна увійшов до складу Ради з питань міжнаціональних відносин при президенті РФ[12]. Є автором адміністративної реформи щодо укрупнення регіонів Російської Федерації[13][14][15][16]. У лютому 2013 року організував створення сепаратиської партії «Борджали» в Грузії. Основна мета партії полягала в тому, щоб домогтися автономії Квемо-Картлі. 1 березня 2013 року Президент Грузії Михайло Саакашвілі заявив, що Садиков відповідальний за розпалювання сепаратистських настроїв серед азербайджанської національної меншини в Грузії і погіршенні відносин між Грузією та Азербайджаном[17][18][19]. Навесні 2014 року підтримав дії Росії в Криму. Тісно працює з представниками кримськотатарського народу в Україні та в Туреччині. З його допомогою в Криму була створена проросійська організація кримських татар. У столиці Туреччини Анкарі був створений фонд «Розвитку Криму»[20][21]. У грудні 2014 року запропонував провести в Москві Всесвітній з'їзд кримських татар[22]. Виступив на підтримку проведення військової операції Росії в Сирії[23]. Чимала заслуга Садикова в справі примирення Росії та Туреччини після конфлікту з приводу збитого в Туреччині російського літака[5]. Садиков курирує питання угорського та польського сепаратизму на Закарпатті та Галичині[20][24]. Також веде переговори з ключовими політиками України. У лютому 2018 року він надав в Кремль закриту доповідь про стан справ в Україні[20]. Союнов Садиков запропонував президенту України Володимиру Зеленському почати процес примирення з Росією[25]. Союн Садиков — євроазієць[26], українофоб, є прихильником об'єднання колишніх радянських республік навколо Росії, активно виступає за створення Євразійського союзу з пострадянських країн, Туреччини та Ірану зі столицею в міста Астрахані. Ініціатор будівництва нової столиці Криму Путінграда[27]. В даний час очолює АНО «Центр моделювання стратегічного розвитку», який займається геополітичними дослідженнями[28].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Media, Noev Kovcheg. Союн Садыков: «Надо найти мужество договориться без посредников». noev-kovcheg.ru (рос.). Процитовано 7 лютого 2020.
  2. ↑ правды», Комсомольская правда | Сайт «Комсомольской. Встреча-примирение сторон конфликта из-за гибели футболиста из Азербайджана. KP.RU - сайт «Комсомольской правды» (рос.). Процитовано 7 лютого 2020.
  3. ↑ 33 и еще одна история из жизни нашего «Материка» (рос.). ОЛМА Медиа Групп. 2003. ISBN 978-5-224-04553-2.
  4. ↑ Путин 2012. putin2012.ru. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 7 лютого 2020.
  5. ↑ а б в Легко ли быть патриотом?. Регионы России (ru-RU) . Процитовано 7 лютого 2020.
  6. ↑ Это многогранное слово "россиянин" / СНГ / Независимая газета. www.ng.ru. Процитовано 7 лютого 2020.
  7. ↑ Суд оправдал режиссера ГЦКЗ "Россия". www.kommersant.ru (рос.). 23 квітня 2007. Процитовано 7 лютого 2020.
  8. ↑ tech (20 березня 2005). Азербайджанская общественность возмущена покушением на Садыкова. NewsInfo.Ru (рос.). Процитовано 7 лютого 2020.
  9. ↑ Азербайджанский деятель уклонился от пули. Коммерсантъ. Процитовано 7 лютого 2020.
  10. ↑ Азербайджан намерен направить в Грузию боевиков для участия в войне против Абхазии?. PanARMENIAN.Net. Процитовано 7 лютого 2020.
  11. ↑ Узел, Кавказский. Азербайджанцы России требуют снять Владимира Жириновского с выборов президента РФ. Кавказский Узел. Процитовано 7 лютого 2020.
  12. ↑ Сто дней Владимира Путина: интервью Союна Садыкова - ИА REX. www.iarex.ru (рос.). Процитовано 7 лютого 2020.
  13. ↑ Владимировна, Бозо Наталья; Витальевна, Михеева Галина (2014). Альтернативный вариант административно-территориального деления в РФ. Идеи и идеалы. Т. 2, № 2 (20). ISSN 2075-0862. Процитовано 7 лютого 2020.
  14. ↑ Об объединении с Липецкой областью заговорили уже в Туле. gorod48.ru (рос.). Процитовано 7 лютого 2020.
  15. ↑ Русская община Украины. О НОВОМ ТЕРРИТОРИАЛЬНОМ ДЕЛЕНИИ РОССИИ. www.russian.kiev.ua. Архів оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 7 лютого 2020.
  16. ↑ Необходима общественная дискуссия о новом территориальном делении страны. Информационно-аналитический портал Медиа Холдинга АЗЕРРОС. Процитовано 7 лютого 2020.
  17. ↑ მიხეილ სააკაშვილი: ვარწმუნებდი აზერბაიჯანელებს, რომ საქართველოში ფული ჩაედოთ |. ნეტგაზეთი (амер.). Процитовано 7 лютого 2020.
  18. ↑ regnum.ru https://regnum.ru/news/polit/1631098.html. Процитовано 7 лютого 2020. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  19. ↑ Civil.Ge | სააკაშვილი აზერბაიჯანის და საქართველოს წინაშე მდგარ ‘საფრთხეზე’ საუბრობს. old.civil.ge. Процитовано 7 лютого 2020.
  20. ↑ а б в «Околополитические игры Кремля: Союн Садыков как источник внешней политики Кремля на территории Постсоветского пространства». ВЕДОМОСТИ - УКРАИНА. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 7 лютого 2020.
  21. ↑ Третья крымская война / Дипкурьер / Независимая газета. www.ng.ru. Процитовано 7 лютого 2020.
  22. ↑ Крымских татар просят подтвердить в Москве, что над ними не издеваются - Лента новостей Крыма. crimea-news.com. Процитовано 7 лютого 2020.
  23. ↑ Союн Садыков: Россия в Сирии «спасает честное имя ислама». EADaily (рос.). Процитовано 7 лютого 2020.
  24. ↑ Стало известно, кому Путин поручил оторвать Закарпатье от Украины. Политика (рос.). Процитовано 7 лютого 2020.
  25. ↑ Союн Садыков – об успехе молодого Владимира Зеленского | АНО «Центр моделирования стратегического развития» (ru-RU) . Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 7 лютого 2020.
  26. ↑ Союн Садыков: "Мусульмане - неотъемлемая часть российского общества". Sputnik Азербайджан (рос.). Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 7 лютого 2020.
  27. ↑ Правительство Крыма изучает возможность строительства новой столицы республики | Компания «PR News». www.prnews.ru. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 7 лютого 2020.
  28. ↑ Союн Касумович Садыков — АНО «Центр моделирования стратегического развития» (ru-RU) . Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 7 лютого 2020.

Посилання ред.

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Садиков_Союн_Касумович&oldid=40151725