Савін Іван Олексійович
Іван Олексійович Савін (рос. Иван Алексеевич Савин, 24 квітня 1953, Архангельське — 2 січня 1995, Грозний) — радянський та російський військовий, полковник. Учасник Першої чеченської війни, один із ключових керівників новорічного штурму Грозного, під час якого і загинув. Герой Російської Федерації (2005, посмертно).
| Савін Іван Олексійович | |
|---|---|
| Народження |
24 квітня 1953 Архангельське[d], Будьонновський район, Ставропольський край, РРФСР, СРСР |
| Смерть |
2 січня 1995 (41 рік) Грозний, Росія |
| Поховання | Архангельське[d] |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Приналежність |
СРСР→ Росія |
| Рід військ | Мотострілецькі війська |
| Освіта | Харківське гвардійське вище танкове командне училище |
| Роки служби | 1971—1995 |
| Партія | КПРС |
| Звання | Полковник |
| Командування | 131-а окрема мотострілкова бригадаd |
| Війни / битви | Перша чеченська війна |
| Нагороди |
       |
Біографія ред.
Ранні роки ред.
Іван Савін народився 24 квітня 1953 року в селі Архангельське Будьонівського району Ставропольського краю. У рідному селі закінчив 8 класів середньої школи[1].
У збройних силах ред.
- 16 травня 1971 року — призваний на термінову службу в армію.
- 1972 — командир відділення.
- 1973 — заступник командира взводу.
- 1973—1977 — курсант, старшина роти курсантів. Харківське ГВТКУ. Закінчив із відзнакою.
- 1977—1978 — командир танкового взводу. 18 відб, 21 мсд, 2-а гвардійська армія, ГСВГ.
- 1978—1981 — командир танкової роти.
- 1981—1984 — начальник штабу танкового батальйону.
- 1984—1987 — слухач командного факультету ВАБВ.
- 1987—1989 — начальник штабу-заступник командира мотострілецького полку.
- 1989—1994 — командир 693-го гвардійського мотострілкового полку (19 мсд, 42 ак, СКВО).
- 31 березня 1994-2 січня 1995 — командир 131-ї окремої мотострілецької бригади 67-го армійського корпусу СКВО (Майкоп).
Загибель ред.
Командир 131-ї окремої мотострілецької бригади полковник Савін на початку грудня 1994 року отримав наказ разом із бригадою вступити до Чечні для проведення операції з роззброєння незаконних формувань. Після прибуття до місця призначення в районі грозненського аеропорту «Північний» Савін отримав наказ зайняти рубіж річкою Нафтянкою та забезпечувати прохід у місто штурмових загонів та інших частин північного угруповання федеральних військ. Однак об 11:00 31 грудня 1994 року надійшло нове завдання — зведеним загоном бригади увійти до міста та захопити залізничний вокзал. Зведений загін під командуванням полковника Савіна до 13:00 1 січня 1995 року повністю виконав бойове завдання, захопив і утримував вокзал в повному оточенні, чекаючи підкріплення інших частин і з'єднань. Під час бою підрозділи зазнали значних втрат: бригада втратила 157 осіб (з них — 24 офіцери). Також бригада втратила 22 танки, 45 БМП та 37 автомобілів. У ході жорстокого бою комбриг Савін отримав два поранення (на початку бою куля потрапила йому в п'яту, а через деякий час уламок від гранатомета потрапив у коліно), але продовжував здійснювати командування.
Отримавши наказ виведення частин бригади з оточення, полковник Савін організував евакуацію вбитих і поранених. Після відходу першої колони з пораненими Савін скомандував про відступ із вокзалу, але група полковника потрапила під обстріл і відійшла на покинуту автобазу. Після короткого відпочинку Савін вирішив прориватися з боєм, але перша спроба була відбита бойовиками. Гурт був відкинутий на колишній рубіж, де його закидали гранатами. Один з уламків потрапив полковнику Савіну в око. Іван Савін загинув. Бійці третьої роти бригади, які прорвалися на допомогу групі, занурили тіло полковника в багажник машини і спробували його вивезти, але самі потрапили під обстріл і загинули. Тіло полковника Савіна було знайдено лише 21 січня. 26 січня 1995 року Іван Савін із військовими почестями був похований у себе на батьківщині, в селі Архангельське.
Нагороди ред.
Незабаром після загибелі полковник Савін був представлений до звання Героя Російської Федерації, але до президента подання не дійшло і присвоєння не було. Лише через 10 років указом Президента Російської Федерації № 839 від 7 вересня 2005 року за мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового обов'язку, полковнику Савіну Івану Олексійовичу посмертно було присвоєно звання Героя Російської Федерації. Нагорода була передана вдові комбрига, Валентині Савіній, під час жалобного мітингу, присвяченого присвоєнню полковнику Савіну Зірки Героя. Також мав нагороди[1]:
- Орден Мужності (31 грудня 1994).
- Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня.
- Медалі:
- Ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР»;
- Ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР»;
- Медаль «За бездоганну службу» другого та третього ступенів.
Пам'ять ред.
У Майкопі, у місці дислокації 131-ї окремої мотострілецької бригади, встановлено Меморіал, присвячений воїнам бригади, які загинули у локальних конфліктах. На постаменті пам'ятника встановлено меморіальну дошку на згадку про командира бригади[1]. Щороку 2 січня на меморіалі проводиться урочисто-жалобна перекличка загиблих воїнів[2][3]. Також меморіальна дошка встановлена на будинку 385 на Піонерській вулиці Майкопа, де проживав Іван Савін[1].
Полковник Савін став прототипом полковника Суворова у фільмі Олександра Невзорова «Чистилище», що розповідає про події зимового штурму Грозного. Роль виконав Віктор Степанов[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Савін Іван Олексійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- ↑ 2 января в Адыгее отмечается День памяти воинов, погибших в локальных конфликтах. Юга.ру. 2 січня 2017. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
- ↑ Закон Республики Адыгея от 14.02.1995 N 168-1 (ред. от 10.07.2006) "О праздничных днях и памятных датах". Правительство республики Адыгея. 10 липня 2006. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
Література ред.
- Книга Памяти / сост. В. В. Дмитриков, А. В. Орлова. — Майкоп : Адыгея, 2000. — С. 267—281.
- Сиджах Х. И. Твои Герои, Адыгея: очерки о Героях Советского Союза. — Майкоп : Адыгейское республиканское кн. изд-во, 2005. — 413 с. — ISBN 5-7608-0459-6.
- Бартащук Г. В., Богомолов М. А., Галушко А. С. Краснодарская Краснознамённая: 90 лет ратного пути (9-я мсд, 131-я омсбр, 7-я Военная база) / под общ. ред. Л. С. Рудяка, консультант генерал-майор А. А. Дорофеев. — Майкоп : Качество, 2009. — С. 228—229. — ISBN 978-5-9703-0221-7.
- Сиджах Х. И. Герои России из Адыгеи. — Майкоп : Полиграф-Юг, 2011. — 116 с. — ISBN 978-5-7992-0668-0.
- Константин Пуликовский. «Украденное возмездие» Исторический очерк. От первого лица. Изготовлено для патриотического благотворительного фонда «Ратное дело». 288 стр.