Сьюзен Стрейндж
Сьюзен Стрейндж (англ. Susan Strange; 9 червня 1923, Дорсет — 25 жовтня 1998) — британська вчена з міжнародних відносин, яка «майже одноосібно була відповідальною за створення міжнародної політичної економіки».[6] Серед відомих публікацій: «Казино капіталізм» (1986), «Держави та ринки» (1988), «Відступ держави» (1996) і «Шалені гроші» (1998).
| Сьюзен Стрейндж | ||||
|---|---|---|---|---|
 Професорка Сьюзен Стрейндж | ||||
| Народження |
9 червня 1923[1] Дорсет, Англія, Велика Британія | |||
| Смерть |
25 жовтня 1998[1][2] (75 років) Ейлзбері, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія | |||
| Громадянство (підданство) |
.svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Знання мов |
| |||
| Діяльність |
| |||
| Викладала | Університет Ворика, Лондонська школа економіки та політичних наук, Університетський коледж Лондона, The Economist і Обзервер | |||
| Alma mater | Лондонська школа економіки та політичних наук | |||
|
| ||||
 Сьюзен Стрейндж у Вікісховищі | ||||
Раннє життя ред.
Сьюзен Стрейндж народилася 9 червня 1923 року. Вона закінчила Лондонську школу економіки (LSE), де отримала ступінь бакалавра економіки під час Другої світової війни.[7]
Кар'єра ред.
Сьюзен Стрейндж отримала першу економічну освіту в Лондонській школі економіки (LSE) у 1943 році. Вона виховувала сім'ю із шести дітей і працювала фінансовою журналісткою для «The Economist», потім «The Observer» до 1965 року, коли вона почала присвячувати весь свій час на дослідження. Вона залишалася штатною науковою співробітницею у «Chatham House» (колишньому Королівському інституті міжнародних відносин).[6][8] З 1978 по 1988 роки Стрейндж обіймала посаду професорки міжнародних відносин Монтегю Бертона в LSE і була першою жінкою в LSE, яка займала цю посаду та професорство. Вона працювала професоркою із міжнародної політичної економіки в Інституті Європейського університету в Флоренції, Італія з 1989 по 1993 роки. Останньою академічною посадою Стрейндж, яку вона обіймала з 1993 року до своєї смерті в 1998 році, була посада завідувачки кафедри міжнародних відносин та професорки з міжнародної політичної економії в Університеті Ворика, де вона заснувала аспірантську програму з міжнародної політичної економії.[9] Стрейндж також викладала в Японії, де в період з 1993 по 1996 роки вона була кілька разів запрошеною лекторкою в університеті Аояма Гакуїн в Токіо.
Стрейндж була визначною особою у професійних асоціаціях як у Великій Британії, так і у США. Вона була основною засновницею і першою скарбницею Британської асоціації міжнародних досліджень та була третьою жінкою-президентом Асоціації міжнародних досліджень у 1995 році.[10]
Позиції з міжнародних відносин ред.
Стрейндж відіграла ключову роль у розвитку міжнародної політичної економії як галузі дослідження у Британії. Вона заявила, що загалом «економісти просто не розуміють, як працює глобальна економіка» через погане розуміння влади й надмірну залежність від абстрактних економічних моделей. Однак вона зазначила, що політологи також чудово розуміють міжнародну економіку завдяки їхньому дослідженню таких тем як інститутів і влада. Таким чином, вона стала однією з найбільш ранніх агітаторів, яка виступала за необхідність вивчення як політики, так і економіки для науковців з міжнародних відносин.[6]
Влада і міжнародні фінансові ринки ред.
У книзі «Держави та ринки» (1988) дослідниця виділяє чотири ключові джерела влади — безпека, виробництво, фінанси та знання; влада — це здатність «забезпечувати захист, робити речі, отримувати доступ до кредитів, а також розробляти і контролювати авторитетні способи тлумачення світу». Стрейндж вважає, що найбільше забувають про таке джерело влади як фінансовий доступ, який, таким чином, стає найважливішим для розуміння; іншими словами, вона стверджує, що не можна зрозуміти, як працює світ без глибокого розуміння міжнародних фінансових ринків. Для ілюстрації, книга «Казино капіталізм», опублікована у 1986 році, обговорює небезпеки міжнародної фінансової системи, які, як вважає дослідниця, були підтверджені фінансовою кризою в Азії 1997 року. У цій книзі вона визначила термін «казино капіталізм» як форму капіталізму, яка є надзвичайно мінливою і непередбачуваною, і є наслідком «спекулятивно-орієнтованих підйомів» фінансового капіталу. Існує фінансове «зараження», що провокує величезну нестабільність на міжнародних фінансових ринках.[11]
У книзі «Держави та ринки» (1988) науковиця зосередила свою увагу на тому, що вона назвала «зв'язком ринку і влади». Вона стверджує, що світовий ринок у порівнянні з національною державою, набув значної влади з 1970-х років і що між ними виник «небезпечний розрив». Вона вважала національні держави негнучкими, обмеженими територіальними межами у світі крихкої міжурядової співпраці; «Вестфалія» (телескопія англійських слів west (захід) і failure (помилка) — це те, що вона назвала Вестфалією. Ринки зможуть відмовитися від регуляторних норм і вільно панувати, створюючи більше невизначеності та ризиків у вже і так хаотичному середовищі.
Позиція щодо міжнародної валютної системи ред.
У книзі «Казино капіталізм» Сьюзен Стрейндж проблематизує несистему, якою стала міжнародна валютна система. Вона порівнює її з казино, де валюта встановлює ставки, за якими міжнародні фінанси стали сильнішими за держави і зазнали процесу дерегуляції. Смітсонівська угода стала слабкою, що призвело до подальшого нехтування з боку США, ринок євродоларів й ОПЕК сильно підірвали Бреттон-Вудську систему. Не існує держави чи акторів, які б регулювали міжнародну валютну систему і міжнародні фінансові ринки.[12]
Особисте життя ред.
У 1942 році Сьюзен Стрейндж вийшла заміж за Дениса Меррітта (пом. 1993 р.); вони мали одного сина та одну дочку, а їх шлюб було розірвано у 1955 році. У 1955 році вона вийшла заміж за Кліффорда Селлі, з яким у неї було троє синів і одна дочка.[7]
Бібліографія ред.
- Стерлінг та британська політика: політичне дослідження міжнародної валюти у спаді (1971) ISBN 978-0192149855
- Казино капіталізм (1986) ISBN 0-7190-5235-1
- Держави та ринки (1988) ISBN 0-8264-7389-X
- Rival States, Rival Firms: Конкуренція за акції світового ринку з Джоном М. Стопфордом та Джоном С. Генлі (1991) ISBN 0-521-42386-4
- Відступ держави: розповсюдження влади у світовій економіці (1996) ISBN 0-521-56429-8
- Божевільні гроші: коли ринки переростають уряди (1998) ISBN 0-472-06693-5
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #124220770 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ The Independent — Britain: 1986. — 176681 екз. — ISSN 1741-9743
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б в Brown, Chris (July 1999). Susan Strange: A Critical Appreciation. Review of International Studies. 25 (3): 531—535. doi:10.1017/s0260210599005318. JSTOR 20097617.
- ↑ а б Gautam Sen. Obituary: Professor Susan Strange | Culture. The Independent. Процитовано 16 липня 2016.
- ↑ Halliday, Fred (24 вересня 2008). The revenge of ideas: Karl Polanyi and Susan Strange. openDemocracy. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 12 червня 2012.
- ↑ William Coleman; Alina Sajed (26 червня 2013). Fifty Key Thinkers on Globalization. с. 232. ISBN 9781136163944. Процитовано 16 липня 2016.
- ↑ Presidents of ISA. Isanet.org. Процитовано 16 липня 2016.
- ↑ Macmillan., Palgrave (2015). Global politics. Palgrave Macmillan. ISBN 9781137349262. OCLC 979008143.
- ↑ Strange, Susan, Casino Capitalism, Manchester University Press, 1986, pp.1-48
Джерела ред.
- Friman, H. Richard (Aug–Oct 2003). Caught Up in the Madness? State Power and Transnational Organized Crime in the Work of Susan Strange. Alternatives. Culture & Conflicts. 28 (4): 473—489. doi:10.1177/030437540302800403. JSTOR 40645091.
- Palan, Ronen (Summer 1999). Susan Strange 1923–1998: A Great International Relations Theorist. Review of International Political Economy. 6 (2): 121—132. doi:10.1080/096922999347254. JSTOR 4177305.
- Leander, Anna (February 2001). Dependency Today: Finance, Firms, Mafias and the State: A Review of Susan Strange's Work from a Developing Country Perspective. Third World Quarterly. 22 (1): 115—128. doi:10.1080/713701141. JSTOR 3993349.
- Критична біографія
- Некролог