Розрив Герцшпрунга

майже порожня ділянка на діаграмі Герцшпрунга—Рассела між головною послідовністю та червоними гігантами масою близько 1,5 М☉

Розрив Герцшпрунга (англ. Hertzsprung gap) — ділянка на діаграмі Герцшпрунга—Рассела між спектральними класами від A0 до G0 та між абсолютними зоряними величинами від +1 до −3 (тобто, між верхівкою головної послідовності та червоними гігантами) для зір, маса яких перевищує приблизно 1,5 мас Сонця (M))[1]. Названа на честь Ейнара Герцшпрунга, який вперше помітив відсутність зір на цій ділянці діаграми[2]. Коли зоря під час своєї еволюції перетинає розрив Герцшпрунга, це означає, що в ній завершилося горіння водню в ядрі, але ще не почалося горіння водню в шарі навколо ядра. Найкраще розрив видно на діаграмах Герцшпрунга—Рассела для розсіяних зоряних скупчень.

Розрив не зовсім вільний від зір, але оскільки вони минають його дуже швидко (залежно від маси — за десятки чи сотні тисяч років, що дуже мало в порівнянні з десятками мільйонів років перебування зорі на головній послідовності[3]), ця ділянка діаграми малонаселена. Наприклад, на повних діаграмах Герцшпрунга—Рассела для 11 000 зір місії Гіппаркос у розрив потрапило з десяток зір[4][відсутнє в джерелі].

Джерела ред.

  1. O.R. Pols (2009). Chapter 9. Post-main sequence evolution through helium burning (PDF). Stellar Structure and Evolution (PDF) (Lecture notes for an advanced astrophysics course on Stellar Structure and Evolution given at Utrecht University (NS-AP434M)). Архів оригіналу (PDF) за 13 жовтня 2014. Процитовано 2 червня 2016.
  2. Hertzsprung gap. Collins Dictionary of Astronomy. S.v. Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано April 14 2016.
  3. Galactic Astronomy та Table 5.2, Figure 5.2, с. 266—271.
  4. Galactic Astronomy та Figure 3.5, p.102—103, с. 265.

Література ред.

  • Helmut Scheffler, Hans Elsässer: Physik der Sterne und der Sonne. 2., überarbeitete und erweiterte Auflage. BI Wissenschaftsverlag, Mannheim 1990, ISBN 3-411-14172-7.
  • A. Unsöld, B. Baschek: Der neue Kosmos: Einführung in die Astronomie und Astrophysik. 7., überarbeitete und erweiterte Auflage. Springer Verlag, Berlin 2006, ISBN 3-540-42177-7.
  • Binney, J. and Merrifield, M. (1998). Galactic Astronomy. Princeton paperbacks. Princeton University Press. ISBN 9780691025650. LCCN 98024385. Архів оригіналу за 16 червня 2016. Процитовано 2 червня 2016.