Розенбергер (місячний кратер)

метеоритний кратер у південній півкулі видимиго боку Місяця

Кра́тер Розенбе́ргер (лат. Rosenberger) — великий стародавній метеоритний кратер у південній півкулі видимого боку Місяця. Назву присвоєно на честь німецького астронома Отто Августа Розенбергера (1800—1890) й затверджено Міжнародним астрономічним союзом у 1935 році. Утворення кратера відбулось у донектарському періоді[1].

Характеристики кратера
Розенбергер
Світлина зонда Lunar Orbiter – IV
Координати 55°29′24″ пд. ш. 43°09′00″ сх. д. / 55.49000000002777711° пд. ш. 43.15000000002777369445539080° сх. д. / -55.49000000002777711; 43.15000000002777369445539080
Діаметр 91,7 км
Глибина 3240 км
Довгота ранкового
термінатора
317°
Епонім Отто Август Розенбергер
Розенбергер. Карта розташування: Місяць
Розенбергер
Розенбергер

Опис кратера ред.

 
Околиці кратера Розенбергер. Світлина зонда Lunar Orbiter — IV.

Найближчими сусідами кратера Розенбергер є кратер Влак на північному заході; кратери Штайнхайль[en] і Ватт на півночі північному сході; кратер Бієла[en] на сході; кратер Гаєк[en] на півдні південному сході і кратер Неарх[en] на півдіні південному заході[2]. Селенографічні координати центру кратера 55°29′ пд. ш. 43°09′ сх. д. / 55.49° пд. ш. 43.15° сх. д. / -55.49; 43.15, діаметр 91,7 км[3], глибина 3240 м[4].

Кратер Розенбергер має полігональну форму та зазнав значних руйнувань. Вал згладжений, північна частина валу практично зрівнялася з навколишньою місцевістю, південний край валу перекритий великим сателітним кратером Розенбергер D. Внутрішній схил валу нерівномірний по ширині, у східній частині проглядаються залишки терасоподібної структури. Дно чаші відносно рівне у північній та східній частині та більше пересічене у західній та південній області. У південній частині чаші розташований невеликий сателітний кратер Розенбергер S. Невеликий округлий центральний пік дещо зміщений на схід від центру чаші, на півночі до нього примикає маленький чашоподібний кратер, у північно-західному напрямку від піку відходить ланцюжок маленьких кратерів. Короткий ланцюжок кратерів розташований також у східній частині чаші.

Сателітні кратери ред.

 
Фрагмент мапи LAC-128.
Розенбергер Координати Діаметр, км
A 53°39′ пд. ш. 47°10′ сх. д. / 53.65° пд. ш. 47.17° сх. д. / -53.65; 47.17 (Розенбергер A) 48,3
B 52°04′ пд. ш. 46°13′ сх. д. / 52.06° пд. ш. 46.21° сх. д. / -52.06; 46.21 (Розенбергер B) 33,8
C 52°17′ пд. ш. 42°12′ сх. д. / 52.28° пд. ш. 42.2° сх. д. / -52.28; 42.2 (Розенбергер C) 46,7
D 57°36′ пд. ш. 43°02′ сх. д. / 57.6° пд. ш. 43.04° сх. д. / -57.6; 43.04 (Розенбергер D) 46,6
E 59°26′ пд. ш. 43°09′ сх. д. / 59.43° пд. ш. 43.15° сх. д. / -59.43; 43.15 (Розенбергер E) 11,1
F 56°05′ пд. ш. 40°36′ сх. д. / 56.09° пд. ш. 40.6° сх. д. / -56.09; 40.6 (Розенбергер F) 5,8
G 53°59′ пд. ш. 41°27′ сх. д. / 53.99° пд. ш. 41.45° сх. д. / -53.99; 41.45 (Розенбергер G) 9,8
H 54°59′ пд. ш. 46°28′ сх. д. / 54.98° пд. ш. 46.47° сх. д. / -54.98; 46.47 (Розенбергер H) 11,9
J 53°02′ пд. ш. 43°16′ сх. д. / 53.04° пд. ш. 43.26° сх. д. / -53.04; 43.26 (Розенбергер J) 20,5
K 54°32′ пд. ш. 47°35′ сх. д. / 54.53° пд. ш. 47.58° сх. д. / -54.53; 47.58 (Розенбергер K) 18,0
L 52°41′ пд. ш. 44°40′ сх. д. / 52.69° пд. ш. 44.67° сх. д. / -52.69; 44.67 (Розенбергер L) 7,9
N 54°29′ пд. ш. 44°08′ сх. д. / 54.48° пд. ш. 44.13° сх. д. / -54.48; 44.13 (Розенбергер N) 8,3
S 56°02′ пд. ш. 42°41′ сх. д. / 56.04° пд. ш. 42.69° сх. д. / -56.04; 42.69 (Розенбергер S) 14,0
T 56°43′ пд. ш. 43°13′ сх. д. / 56.71° пд. ш. 43.22° сх. д. / -56.71; 43.22 (Розенбергер T) 7,9
W 58°52′ пд. ш. 42°39′ сх. д. / 58.86° пд. ш. 42.65° сх. д. / -58.86; 42.65 (Розенбергер W) 30,8

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в Lunar Impact Crater Database [Архівовано 6 січня 2021 у Wayback Machine.] // Lunar and Planetary Institute (англ.)
  2. Кратер Розенбергер на мапі LAC-128 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
  3. Довідник Міжнародного астрономічного союзу [Архівовано 16 листопада 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 16 листопада 2021.

Посилання ред.