Розв'язок певної задачі еволюції є розв'язком подібності або самоподібним розв'язком якщо його просторова конфігурація (графік) залишається подібним собі впродовж всієї еволюції. В одному вимірі, самоподібний розв'язок має таку загальну форму:

де, бажано, і  — це безрозмі́рнісні величини.[1]

Перетворення симетрії ред.

Маючи функцію   незалежні і залежні змінні можна відобразити так   або точніше   де   це гладкі функції. Тоді кажуть, що диференціальне рівняння з частинними похідними має симетрію чи перетворення симетрії якщо   це розв'язок якщо   є розв'язком. Інакше кажучі перетворення симетрії відображають розв'язок рівняння на його інший розв'язок.

Симетрія розтягу і самоподібний розв'язок ред.

Якщо ДРЧП має таке перетворення симетрії   тоді розв'язок ДРЧП у вигляді   де змінна подібності   називається самоподібним розв'язком. Приактичною перевагою ідеї самоподібних розв'язків є те, що функція, яку треба знайти,   має лише одну незалежну змінну   і зазвичай задовольняє звичайному диференціальному рівнянню. Однак, нема гарантій, що такий розв'язок існує.

Зауважимо, що самоподібний розв'язок інваріантний щодо перетворення симетрії:

 

Правильним є й зворотнє твердження: кожний розв'язок інваріантний щодо перетворення симетрії — мусить бути функцією однієї змінної   Це можна показати використовуючи ін'єктивну заміну змінних

 

Припустимо, що ми маємо розв'язок   інваріантний щодо перетворення симетрії. Перетворення має такий вигляд   тобто

 

Диференціюємо щодо   і покладаємо   В результаті маємо:

 

це означає, що   залежить лише від  

Приклад ред.

 

Можна перевірити, що   також є розв'язком і   Отже, ми шукаємо самоподібний розв'язок у форму   де   Підставляння дає

 

Використовуючи метод інтегрувального множника можемо отримати

 

і, отже,

 

де   це довільні сталі.

Примітки ред.

  1. Sandro Salsa (2008). Partial Differential Equations in Action. Springer. с. 36.