Рожубовичі
Рожубовичі (пол. Rożubowice) — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Перемишль Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 311 осіб (2011[1]).
Село
 споруджена у 1918 р., зруйнована після виселення українців. Координати 49°43′ пн. ш. 22°51′ сх. д. / 49.717° пн. ш. 22.850° сх. д.Координати: 49°43′ пн. ш. 22°51′ сх. д. / 49.717° пн. ш. 22.850° сх. д.
|
Розташування ред.
Розміщене недалеко від кордону з Україною. Село розташоване за 9 км на схід від Перемишля та 71 км на схід від Ряшева.
Назва ред.
В ході кампанії ліквідації українських назв село в 1977-1981 рр. називалося Подґуже (пол. Podgórze).
Історія ред.
Входило до 1772 р. до складу Перемиського староства Перемишльської землі Руського воєводства.
У 1880 р. село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, в селі було 55 будинків і 322 жителі, а на землях фільварку 5 будинків і 58 мешканців; (307 греко-католиків, 63 римо-католики і 10 юдеїв).[2]
У 1939 році в селі проживало 720 мешканців, з них 570 українців, 140 поляків (разом з Халупками Мединецькими) і 10 євреїв[3]. Село входило до ґміни Поповичі Перемишльського повіту Львівського воєводства.
Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Дрогобицької області[4]. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а не швидше, ніж 1948 рік село зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР.
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 159 | 35 | 112 | 12 |
| Жінки | 152 | 28 | 95 | 29 |
| Разом | 311 | 63 | 207 | 41 |
Церква ред.
У 1918 р. українці збудували дерев’яну греко-католицьку церкву св. о. Николая. До їх депортації була філіяльною церквою, яка належала до парафії Циків Нижанківського деканату Перемишльської єпархії. До нинішнього дня з церкви залишилися тільки рештки фундаменту.
Пам’ятки ред.
- Колишній греко-католицький цвинтар поблизу місця, де стояла церква;.
Примітки ред.
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Rożubowice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 872. (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 57, 121.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Посилання ред.
- Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про правила місцевого прикордонного руху
- Apokryf Ruski (пол.)
- SOŁECTWO ROŻUBOWICE (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |