Рождественський Всеволод Олександрович
Рождественський Всеволод Олександрович (1895—1977) — російський радянський поет і перекладач, журналіст, військовий кореспондент. На початку 1920-х років входив в число «молодших» акмеїстів.
| Рождественський Всеволод Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Всеволод Александрович Рождественский | ||||
| Народився |
29 березня (10 квітня) 1895[1][2] або 10 квітня 1895[3][2] Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[1] | |||
| Помер |
31 серпня 1977[4][2] (82 роки) або 30 серпня 1977[3] (82 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР | |||
| Поховання | Літераторські мостки | |||
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} Російська СФРР СРСР | |||
| Діяльність | поет, лібретист, перекладач, письменник | |||
| Alma mater | Царськосільська гімназія, The First Saint-Petersburg Gymnasiumd і історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університетуd | |||
| Заклад | Q4127538?, Zvezdad і Нева | |||
| Членство | СП СРСР | |||
| Діти | Рождественська Тетяна Всеволодівна і Milena Rozhdestvenskayad | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |
     | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 29 березня (10 квітня) в Царському Селі (нині Пушкін). Батько, Олександр Васильович (1850—1913), викладав з 1878 по 1907 роки Закон Божий у Царськосільській гімназії, де Всеволод почав вчитися.
У 1907 році сім'я була змушена переїхати в Санкт-Петербург. Закінчивши 1-у петербурзьку класичну гімназію, в 1914 році він вступив на історико-філологічний факультет Петербурзького університету, навчання перервала війна.
У 1915 році був призваний в армію, зарахований в Запасний електротехнічний батальйон рядовим. У 1917 отримав звання прапорщика інженерних військ. У серпні 1919 року вступив добровольцем в Навчально-дослідний мінний дивізіон Червоної армії. Демобілізувавшись в кінці 1924 року, повернувся в університет, який закінчив в 1926 році; одночасно відвідував Державний інститут історії мистецтв.
У 1920—1924 роках — секретар Петроградського відділення Всеросійського союзу поетів.
У 1920 прийнятий в третій «Цех поетів», впливом поетики акмеїзму відзначені його збірки «Літо» і «Золоте веретено» (обидва 1921). Найбільшою мірою розробляв «екзотичну» лінію акмеїзму, висхідну до М. С. Гумільова: його вірші початку 1920-х років в достатку населені мандрівниками, піратами, корсарами, санкюлотами і тому подібними персонажами. У той же час йому, на думку критиків, добре вдавалася і пейзажна лірика, що оспівує (зовсім не в акмеїстичному дусі) мирні радості сільського життя і безтурботної любові. У другій половині 1920-х років входив в творче об'єднання ленінградських письменників «Співдружність» (разом з М. Брауном, М. Коміссаровою, Б. Лавреньовим та іншими).
Влітку 1927 гостював у Максиміліана Волошина в Коктебелі.
В кінці 1920-х — початку 1930-х років багато подорожував по країні, в складі літературних бригад відвідав найбільші будівництва Першої п'ятирічки, що знайшло відображення в його творчості.
Учасник німецько-радянської війни. З перших днів — у народному ополченні. Працював кореспондентом в газетах «На захист Ленінграда», «Ленінградська правда», «Ленінський шлях». Брав участь у прориві блокади Ленінграда.
Примітки ред.
- ↑ а б Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 6. — С. 327–328.
- ↑ а б в Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
- ↑ а б Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 201–204. — ISBN 5-94848-307-X
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела ред.
- Г. Улюра. Рождественський Всеволод Олександрович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 507-508.