Рогозін Олег Костянтинович
Олег Костянтинович Рогозін (рос. Олег Константинович Рогозин; 31 жовтня 1929, Москва, СРСР — 24 березня 2010, Москва, Росія) — радянський учений, організатор оборонної промисловості СРСР. Генерал-лейтенант, заступник начальника служби озброєнь Міністерства оборони СРСР (до 1989 року). Професор, доктор технічних наук. Батько російського політика та пропагандиста Дмитра Рогозіна.
Олег Костянтинович Рогозін | |
---|---|
рос. Олег Констянтинович Рогозин | |
Народження |
31 жовтня 1929 Москва, СРСР |
Смерть |
24 березня 2010 (80 років) Москва, Росія |
Національність | росіянин |
Країна |
СРСР Росія |
Вид збройних сил | авіація |
Освіта | Військово-повітряна інженерна академія імені Жуковського |
Партія | Родина |
Звання | Генерал-лейтенант |
Діти |
Дмитро Олегович Рогозін Тетяна Олегівна Філіппова (Рогозіна) |
Нагороди |
Біографія ред.
Олег Рогозін народився 31 жовтня 1929 в Москві.
У січні 1944 — листопаді 1946 років — слюсар-механік заводу №339 НКАП (м. Москва). У листопаді 1946 — грудні 1948 років — механік у Всеросійському науково-дослідницькому інституті автоматики імені Духова.
В армії з січня 1949 року. У грудні 1951 року закінчив 1-е Чкаловське військове авіаційне училище льотчиків і до серпня 1954 року служив у ньому льотчиком-інструктором.
Торішнього серпня 1959 року закінчив Військово-повітряну інженерну академію імені М. Жуковського. Працював у центральному апараті Міністерства оборони СРСР. У 1971 році Олег Костянтинович був призначений заступником начальника відділу дослідного будівництва та серійних замовлень центрального апарату Військово-повітряних сил. У 1974 році Рогозін призначається першим заступником начальника Управління дослідного будівництва та серійних замовлень Військово-повітряних сил, відповідальним за організацію нових розробок авіаційної техніки та контроль за ходом їх виконання. З 1975 по 1982 рік — начальник цього управління.
З 1982 до 1990 року він – начальник Управління перспективних досліджень та програм озброєння, заступник начальника озброєння Міністерства оборони СРСР. 1984 року Рогозін призначається також головою Міжвідомчої науково-координаційної Ради при Державній комісії Ради Міністрів СРСР з військово-промислових питань.
Науковець ред.
Після відставки працював провідним науковим співробітником РАН[уточнити].
Доктор технічних наук, професор. Основна наукова діяльність: теорія озброєння, проблеми розвитку озброєнь, військова безпека. У 1991—1992 роках працював у Центрі міжнародних та стратегічних досліджень Олексія Подберьозкіна.
Політик ред.
У вересні 2005 року очолив список кандидатів у депутати Законодавчих зборів Івановської області від партії «Родина». Проте в інтерв'ю Рогозін зазначив, що «завжди був і залишається комуністом»[1]. На виборах 4 грудня 2005 року «Родина» отримала 10,5%. Сам Олег Рогозін відмовився від депутатського мандату.
Смерть ред.
Помер 24 березня 2010 року в Москві після тяжкої та тривалої хвороби.
Сім'я ред.
Батьки ред.
- Мати — Наталія Борисівна Міткевич-Жолток — онука поліцмейстера четвертого відділення Московської міської поліції генерал-майора Миколи Антоновича Міткевич-Жолтка.
- Батько — Костянтин Павлович Рогозін — розкуркулений селянин Іваново-Вознесенської губернії.
Діти ред.
- Дочка — Тетяна Олегівна Філіппова (Рогозіна) (нар. 1953) — авіаційна інженерка, докторка економічних наук, дружина авіаконструктора Віктора Ліванова.
- Син — Дмитро Олегович Рогозін (нар. 1963) — російський державний діяч.
Нагороди ред.
- 1976 — орден Трудового Червоного Прапора[2]
- 1981 — орден Жовтневої Революції[3]
- 1983 — Державна премія СРСР[4]
- 1988 — орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня[5].
18 медалей, 3 ордени та 8 медалей країн-учасниць Варшавського договору[6].
Лауреат Золотої медалі імені генерального конструктора ракетно-космічної техніки академіка Володимира Уткіна у номінації «За внесок у розвиток економіки та зміцнення обороноздатності країни» (2004)[6].
Бібліографія ред.
Автор публікацій, серед них:
Примітки ред.
- ↑ Олег Рогозин: «Россию спасет патриотизм»[недоступне посилання] // Молодёжная газета, 30 сентября 2005
- ↑ Указ Президії ЗС СРСР від 1 листопада 1976 року
- ↑ Указ Президії ЗС СРСР від 23 липня 1981 року
- ↑ Постанова ЦК КПРС та РМ СРСР від 16 серпня 1983 року
- ↑ Указ Президії ЗС СРСР від 19 лютого 1988 року
- ↑ а б Присуждены золотые и серебряные медали имени академика В. Ф. Уткина[недоступне посилання з листопада 2018] // Военно-промышленный курьер, № 40 (57), 20 — 26 октября 2004
- ↑ Рогозин О. К. Незабываемые имена и свершения [Архівовано 23 грудня 2007 у Wayback Machine.]. Изд.: Ладога-100. ISBN 5-94494-026-3
Посилання ред.
- Некролог на сайті газети «Красная звезда», 2010.