Рипіда

Рипі́да (грец. ριπιδιον — «опахало, віяло») — в Православній церкві богослужбове начиння, своєрідне літургійне віяло у вигляді металевого або дерев'яного круга, ромба або зірки на довгім руків'ї. На рипідах також зображують херувимів.

Рипіда, XIX століття, Псковський музей

Рипіди, Кирило-Білозерський монастир

Рипіди застосовувались при здійсненні таїнства Євхаристії з найдавніших часів. Раніше вони робилися з павиного пір'я. І використовувалися для оберігання святих дарів від комах. Але великі й громіздкі рипіди незручні для цієї функції, для цього відповіднішими є малі покрівці.

В літургійних вказівках кажуть, що два диякони повинні тримати їх з обох сторін престолу. За формою рипіди бувають круглими, квадратними, зіркоподібними. У Російській Православній Церкві з часу прийняття християнства рипіди робилися металевими, із зображенням серафимів. Рипідами осіняють дискос та потир на Великому Вході за літургією, їх виносять в уставних місцях архієрейської служби, в Хресних ходах, за участю єпископа, і в інших важливих випадках. Рипідами осяяна труна покійного архієрея.

Тепер віяння рипідами має символічне значення, воно зображує присутність Небесних Сил при здійсненні таїнства святого Причастя.

Література

• Микола Гоголь. Роздумування про Божественну Літургію. Переклад і додатки опрацював о. д—р Микола Комар.  — Львів: Монастир Свято—Іванівська Лавра. Видавничий відділ «Свічадо», 2003.157 с.
• Настольная книга священнослужителя. — М. : Издательский совет РПЦ. (рос.)
• Прот. Серафим Слобідський. «Закон Божий» (Підручник для сім'ї та школи). — 3. — Київ : УПЦ КП, 2004. — С. 562. — 50000 прим. — ISBN 966-7567-11-7.