Ринін Микола Олексійович
Ри́нін Микола Олексійович (11 (23) грудня 1877, Москва — 28 липня 1942, Казань) — російський радянський вчений у галузі повітроплавання, космонавтики та нарисної геометрії.
| Ринін Микола Олексійович | |
|---|---|
| Рынин Николай Алексеевич | |
 | |
| Народився |
23 грудня 1877 Москва, Московська губернія, Російська імперія |
| Помер |
28 липня 1942 (64 роки) Казань, РРФСР, СРСР |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | інженер-будівельник, інженер |
| Alma mater | Інститут інженерів шляхів сполучення[d] |
| Галузь | повітроплавання, нарисна геометрія |
| Заклад |
Військово-космічна академія імені О. Ф. Можайського Інститут інженерів шляхів сполучення[d] |
| Посада | професор[d] |
| Вчене звання | професор[d] |
| Членство | Група вивчення реактивного руху |
 Ринін Микола Олексійович у Вікісховищі | |
Біографія ред.
1901 року закінчив петербурзький Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення. Працював там же, з 1921 року — професор. За участі Риніна в інституті було створено одну з перших в Росії аеродинамічну лабораторію (1909) та організовано факультет повітряних сполучень (1920). Був членом ленінградського відділення Групи вивчення реактивного руху.
Діяльність ред.
Ринін є автором монографії «Теорія авіації» (1917), курсу «Проектування повітряних сполучень» (1937) та інших. У 1928—1932 роках видав «Міжпланетні сполучення» (випуски 1—9), першу в Росії енциклопедичну працю з історії й теорії реактивного руху та космічних польотів. Ринін також є автором підручників з нарисної геометрії.
За своє 40-річне інженерно-науково-викладацьке життя Ринін написав 268 праць-монографій, з яких повітряно-космічній тематиці присвячено 190 робіт, нарисній геометрії та будівельній механіці — 65. Ринін прочитав близько 300 лекцій та доповідей. І це не рахуючи все ще не опубліковані роботи, рукописи яких зберігаються сьогодні в фондах Російської національної бібліотеки. За результатами дослідження, проведеного співробітниками РНБ, повна бібліографія робіт професора Н. О. Риніна тільки з авіації, повітроплавання і космонавтики налічує 800 найменувань. 30 жовтня 1930 року Ціолковський писав Миколі Олексійовичу: «Ваші прекрасні праці й підвищення почуттів створять Вам безсмертне ім'я …». Всі роботи Ринін були перекладені англійською НАСА в 1970-му, вважаються і за кордоном шедевром популяризації космонавтики.[1]
Пам'ять ред.
1966 року, в зв'язку з 40-річчям Газодинамічної Лабораторії (ГДЛ) Комісія Академії наук СРСР по місячним найменуванням присвоїла одному з кратерів на зворотному боці Місяця ім'я «Ринін»[2].
Література ред.
- Ринін Микола Олексійович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.
- Проф. Н. А. РЫНИН. Космические корабли (Межпланетные сообщения в фантазиях романистов) [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ Николай Рынин. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Газодинамічна лабораторія. В. І. Прищепа. Енциклопедія КОСМОНАВТИКА, видавництво «Радянська енциклопедія» 1985. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.