Риков Євген Павлович

Ри́ков Євге́н Па́влович (1906(1906), с. Алтай, нині Катон-Карагайський район, Східноказахстанська область, Казахстан — 21 вересня 1941, поблизу м. Лохвиці, УРСР, СРСР) — політичний працівник Червоної Армії, дивізійний комісар. Член Військової ради Південно-Західного фронту Червоної армії під час німецько-радянської війни.

Риков Євген Павлович
Військовий комісар Є. П. Риков у званні бригадного комісара
Народження	1906(1906) с. Алтай, нині Катон-Карагайський район, Східноказахстанська область, Казахстан
Смерть	21 вересня 1941(1941-09-21) поблизу м. Лохвиці, УРСР, СРСР
Країна	СРСР
Роки служби	1928–1941
Партія	КПРС
Звання	дивізійний комісар
Командування	Південно-Західний фронт
Війни / битви	радянсько-фінська війна
Автограф
Нагороди
Риков Євген Павлович у Вікісховищі

Біографія

Народився в с. Алтай (нині Катон-Карагайський район, Східноказахстанська область, Казахстан) у селянській родині. член ВКП(б) з 1927 року.

В армії з 1928 року. З 1931 року — політрук ескадрону, а з 1933 року — інструктор політвідділу дивізії. У 1933–1938 роках був помічником командира ескадрону з політичної частини 4-го Харківського Червоного козацтва кавалерійського полку, пізніше інструктор по роботі серед членів комсомолу 1-ї Червоного козацтва кавалерійської дивізії. Закінчив Військово-політичну академію ім. Леніна (1938).

З 1938 року — начальник політвідділу 6-го кавалерійського корпусу, а з вересня 1939 року начальника політвідділу Білоруської армійської кавалерійської групи.

Сорочка Є. П. Рикова, 1940 р. Національний музей історії України у Другій світовій війні, Київ.

Учасник радянсько-фінської війни 1939–1940 років.

З листопада 1940 року начальник політуправління 9-ї армії. З червня 1940 року — Член Військової ради Середньоазіатського військового округу. Того ж року Рикову було присвоєно звання дивізійний комісар.

На початку німецько-радянської війни Риков займав посаду члена Військової ради Південно-Західного фронту. У ході відступу від Києва радянських військ, разом зі штабом Південно-Західного фронту намагався вийти з оточення в районі міста Лохвиці 21 вересня 1941 року. За офіційною радянською версією Євген Риков був убитий у штиковій атаці при прориві лінії фронту поблизу села Ісківці, разом з Михайлом Кирпоносом і Михайлом Бурмистенком.

За іншою версією, був важко поранений і потрапив у полон, де й помер у листопаді 1941 року.

Пам'ять

Ім'я Є. П. Рикова в Казахстані носить Катон-Карагайська середня школа, в якій він навчався. У 1967–2016 році на честь Комісара Рикова була названа теперішня вулиця Петра Курінного в Києві.

• 
  Анотаційна дошка з колишньою назвою вулиці Комісара Рикова

Джерела

• Веб-енциклопедія Києва.
• Топільський Георгій. 1941. Події навколо Ніжина мовою документів^{[недоступне посилання з липня 2019]} // Українська військова історія
• Рыков Евгений Павлович [Архівовано 20 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Сайт «1941-1945 г.» (рос.)