Рекрутинг
Рекру́тинг (від фр. recruit — «набирати», «вербувати»; спочатку про солдат, яких вербували в королівську армію) — підбір персоналу в штат компанії, або під замовлення клієнта у випадку рекрутингового агентства; основна функція і обов'язок менеджерів по персоналу та рекрутерів.
Рекрутинг — обов'язковий та необхідний процес у кожній організації будь-якої сфери діяльності: від якості та ефективності даного процесу напряму залежить її фінансова результативність.
Джерела рекрутингу ред.
Пошук персоналу, або рекрутинг, здійснюють використовуючи різні підходи та джерела інформації, основними джерелами є такі:
- Внутрішня база даних компанії або агенції
- Сайти по пошуку роботи
- Соціальний капітал (або пошук кандидатів по знайомству)
- ЗМІ
- Соціальні мережі, форуми, блоги та ін.
- Працівники компаній-конкурентів, тобто переманювання спеціалістів
- ВНЗ, тобто залучення молодих спеціалістів з вищих навчальних закладів
- Співпраця з рекрутинговими агенціями.
Види рекрутингу ред.
Рекрутинг умовно поділяється на кілька видів:
- Хедхантинг — або переманювання співробітників інших компаній (як правило у конкурентів). У випадку замовлення в рекрутинговому агентстві — це найдорожча послуга.
- Масовий набір персоналу. Він здійснюється у випадку відкриття нової компанії або філії. Яскравим прикладом може бути відкриття нового супермаркету. Ціна підбору за одного спеціаліста в цьому випадку значно нижча, ніж при хедхантингу.
- Класичний рекрутинг, тобто звичайний пошук спеціаліста, без обмежень джерел пошуку та засобів залучення кандидатів.
- E-ректутинг (E-рекрутмент) — це метод пошуку персоналу за допомогою Інтернет-ресурсів.[1]
Ціни на послуги рекрутингу сильно залежать від регіону, де ведеться пошук кандидатів, кількості замовлених спеціалістів, складності замовлення та політики рекрутингового агентства. В середньому вони коливаються від 1 до 1,5 заробітних плат спеціаліста. У випадку масового набору персоналу, оплата за одного кандидата може дорівнювати половині його місячного окладу.
Електронний рекрутинг ред.
Визначають низку стадій процесу е-рекрутингу
- залучення кандидатів;
- відбір кандидатів;
- контакти з кандидатами.[1]
Процес е-рекрутингу передбачає поряд із залученням, відбором і співбесідою з ними також отримання додаткової інформації про кандидатів, підписання контракту й адаптацію нових працівників. Серед сучасних факторів, які впливають на поширеність е-рекрутингу, відносить такі: мобілізація, соціалізація, глобалізація, автоматизація рекрутингу, візуалізація, стандартизація навичок та поява агрегаторів вакансій. Вони потребують додаткових електронних ресурсів, зокрема, соціальних мереж, мобільних платформ для рекрутинту, автоматизованих систем управління персоналом.[2]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Мазоренко О. В. Е-рекрутмент як альтернатива традиційним інструментам управління ресоналом // Фінансовий простір. — 2015. — № 3 (19). — С. 243 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 травня 2018. Процитовано 29 травня 2018.
- ↑ Мазоренко О. В. Е-рекрутмент як альтернатива традиційним інструментам управління ресоналом // Фінансовий простір. — 2015. — № 3 (19). — С. 243—244 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 травня 2018. Процитовано 29 травня 2018.
Посилання ред.
- Працевлаштування [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Викотца // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 154. — 1000 екз.