Рекорди чемпіонатів світу з футболу

Чемпіонат світу з футболу (Кубок світу з футболу) — міжнародне футбольне змагання, в якому беруть участь чоловічі збірні команди країн — членів ФІФА.

У статті наведені рекорди чемпіонатів світу з футболу, включаючи їх кваліфікаційну стадію.

Командні ред.

Найбільше кубків ред.

5, Бразилія (1958, 1962, 1970, 1994, 2002)

#	команда	титулів
1	Бразилія (1958, 1962, 1970, 1994, 2002)	5
2	Італія (1934, 1938, 1982, 2006), Німеччина (1954, 1974, 1990, 2014)	4
3	Аргентина (1978, 1986, 2022)	3
4	Уругвай (1930, 1950), Франція (1998, 2018)	2
5	Англія (1966), Іспанія (2010)	1

Найбільше виходів до фіналу ред.

8, Німеччина (1954, 1966, 1974, 1982, 1986, 1990, 2002, 2014)

#	команда	вихід до фіналу
1	Німеччина (1954, 1966, 1974, 1982, 1986, 1990, 2002, 2014)	8
2	Бразилія (1950, 1958, 1962, 1970, 1994, 1998, 2002)	7
3	Італія (1934, 1938, 1970, 1982, 1994, 2006), Аргентина (1930, 1978, 1986, 1990, 2014, 2022)	6
4	Нідерланди (1974, 1978, 2010), Франція (1998 , 2006, 2018)	3
5	Уругвай (1930, 1950), Чехословаччина^[1] (1934, 1962), Угорщина (1938, 1954)	2
6	Англія (1966), Іспанія (2010), Швеція (1958), Хорватія(2018)	1

Найбільше виходів до трійки найкращих ред.

12, Німеччина (1934, 1954, 1966, 1970, 1974, 1982, 1986, 1990, 2002, 2006, 2010, 2014)

#	команда	вихід до трійки найкращих
1	Німеччина (1934, 1954, 1966, 1970, 1974, 1982, 1986, 1990, 2002, 2006, 2010, 2014)	12
2	Бразилія (1938, 1950, 1958, 1962, 1970, 1978, 1994, 1998, 2002)	9
3	Італія (1934, 1938, 1970, 1982, 1990, 1994, 2006)	7
4	Аргентина (1930, 1978, 1986, 1990, 2014, 2022), Франція (1958, 1986, 1998, 2006, 2018, 2022)	6
5	Нідерланди (1974, 1978, 2010, 2014)	4
6	Швеція (1950, 1958, 1994) Хорватія (1998, 2018, 2022)	3
7	Уругвай (1930, 1950), Угорщина (1938, 1954), Чехословаччина^[1](1934, 1962), Польща (1974, 1982)	2
8	США (1930), Австрія (1954), Чилі (1962), Англія (1966), Португалія (1966), Туреччина (2002), Іспанія (2010), Бельгія (2018)	1

Найбільше виходів до четвірки найкращих ред.

13, Німеччина (1934, 1954, 1958, 1966, 1970, 1974, 1982, 1986, 1990, 2002, 2006, 2010, 2014)

#	команда	вихід до четвірки найкращих
1	Німеччина (1934, 1954, 1958, 1966, 1970, 1974, 1982, 1986, 1990, 2002, 2006, 2010, 2014)	13
2	Бразилія (1938, 1950, 1958, 1962, 1970, 1974, 1978, 1994, 1998, 2002, 2014)	11
3	Італія (1934, 1938, 1970, 1978, 1982, 1990, 1994, 2006)	8
4	Франція (1958, 1982, 1986, 1998, 2006, 2018, 2022)	7
5	Аргентина (1930, 1978, 1986, 1990, 2014, 2022)	6
6	Уругвай (1930, 1950, 1954, 1970, 2010), Нідерланди (1974, 1978, 1998, 2010, 2014)	5
7	Швеція (1938, 1950, 1958, 1994)	4
8	Англія (1966, 1990? 2018), Хорватія (1998, 2018, 2022)	3
9	Австрія (1934, 1954), Угорщина (1938, 1954), Югославія (1930, 1962), Чехословаччина^[1](1934, 1962), Польща (1974, 1982), Португалія (1966, 2006), Іспанія (1950, 2010), Бельгія (1986, 2018)	2
10	США (1930), Чилі (1962), СРСР (1966), Болгарія (1994), Туреччина (2002), Південна Корея (2002), Марокко (2022)	1

Найбільше виходів до чвертьфіналу: 17, Німеччина (кожен турнір, крім 1930, 1938 і 1950), Бразилія (кожен турнір, крім 1934, 1966 і 1990)^[2]
Найбільше виходів до 1/8 фіналу: 20, Бразилія (кожен турнір)
Найбільше турнірів: 20, Бразилія (кожен турнір)
Найбільше 2 місць: 4, Німеччина (1966, 1982, 1986, 2002)
Найбільше 3 місць: 4, Німеччина (1934, 1970, 2006, 2010)
Найбільше 4 місць: 3, Уругвай (1954, 1970, 2010)
Найбільше 3-4 місць: 5, Німеччина (1934, 1958, 1970, 2006, 2010)
Найбільше 5-8 місць: 8, Англія (1950, 1954, 1962, 1970, 1982, 1986, 2002, 2006)^[3]
Найбільше 9-16 місць: 13, Мексика (1930, 1950, 1954, 1958, 1962, 1966, 1978, 1994, 1998, 2002, 2006, 2010, 2014)^[4]
Найбільше 17-32 місць: 6, Південна Корея (1986, 1990, 1994, 1998, 2006, 2014)

Проміжки ред.

Найдовший проміжок між двома титулами: 44 роки, Італія (1938—1982)
Найдовший проміжок між виходами до фіналу: 48 років, Аргентина (1930—1978)
Найдовший проміжок між виходами до трійки найкращих: 48 років, Аргентина (1930—1978)
Найдовший проміжок між виходами до четвірки найкращих: 60 років, Іспанія (1950—2010)
Найдовший проміжок між виходами до вісімки найкращих: 72 роки, США (1930—2002)^[5]
Найдовший проміжок між виходами до шістнадцяти найкращих: 60 років, Норвегія (1938—1998)
Найдовший проміжок між виходами до фінальної частини чемпіонату: 56 років: Єгипет (1934—1990), Норвегія (1938—1994)

Індивідуальні ред.

Найбільше перемог ред.

гравець	команда	турнір	появи	ігри	появи	ігри	% появ
Пеле	Бразилія	1958	4	6	12	18	67
		1962	2	6
		1970	6	6

Найбільше виходів до фіналу ред.

гравець	команда	турнір	появи	ігри	появи	ігри	% появ
П'єр Літбарскі	ФРН	1982	7	7	18	21	86
		1986	5	7
		1990	6	7
Лотар Маттеус	ФРН	1982	2	7	16	21	76
		1986	7	7
		1990	7	7
Кафу	Бразилія	1994	3	7	16	21	76
		1998	6	7
		2002	7	7
Пеле	Бразилія	1958	4	6	12	18	67
		1962	2	6
		1970	6	6

Найбільше виходів до трійки найкращих ред.

гравець	команда	турнір	появи	ігри	появи	ігри	% появ
Вольфганг Оверат	ФРН	1966	6	6	19	19	100
		1970	6	6
		1974	7	7
Франц Бекенбауер	ФРН	1966	6	6	18	19	95
		1970	5	6
		1974	7	7
Мірослав Клозе	Німеччина	2002	7	7	19	21	90
		2006	7	7
		2010	5	7
П'єр Літбарскі	ФРН	1982	7	7	18	21	86
		1986	5	7
		1990	6	7
Лотар Маттеус	ФРН	1982	2	7	16	21	76
		1986	7	7
		1990	7	7
Кафу	Бразилія	1994	3	7	16	21	76
		1998	6	7
		2002	7	7
Пеле	Бразилія	1958	4	6	12	18	67
		1962	2	6
		1970	6	6
Горст-Дітер Геттгес	ФРН	1966	5	6	10	19	53
		1970	4	6
		1974	1	7

Тренери (досягнення) ред.

Найбільше перемог: 2, Вітторіо Поццо Італія (1934, 1938)
Найбільше виходів до фіналу: 2, Вітторіо Поццо Італія (1934, 1938); Гельмут Шен ФРН (1966, 1974); Карлос Білардо Аргентина (1986, 1990); Франц Бекенбауер ФРН (1986, 1990); Маріо Загалло Бразилія (1970, 1998)
Найбільше виходів до трійки найкращих: 3, Гельмут Шен ФРН (1966, 1970, 1974)
Найбільше виходів до четвірки найкращих: 3, Гельмут Шен ФРН (1966, 1970, 1974); Маріо Загалло Бразилія (1970, 1974, 1998)

Голи ред.

Гравці ред.

Найбільше голів, забитих у фінальній частині: 16, Мірослав Клозе ( Німеччина, 2002—2014).
Найбільше голів, включно з кваліфікаційним раундом: 35, Алі Даеї ( Іран, 1994—2006).
Найбільше голів на одному турнірі: 13, Жуст Фонтен ( Франція), 1958.
Найбільше голів, забитих в одному матчі: 5, Олег Саленко ( Росія, проти Камеруну, 1994).
Найбільше голів, забитих у програному матчі: 4, Ернест Вілімовський ( Польща, проти Бразилії, 1938).
Найбільше голів, забитих у матчі кваліфікаційного раунду: 13, Арчі Томпсон ( Австралія, проти Американського Самоа, кваліфікація до ЧС-2002).
Найбільше голів, забитих у фіналі: 3, Джефф Герст ( Англія, проти ФРН, 1966), Кіліан Мбаппе ( Франція, проти Аргентини, 2022).
Найбільше голів, забитих у всіх фіналах: 4, Кіліан Мбаппе ( Франція, 1 проти Хорватії, 2018 та 3 проти Аргентини, 2022).
Найбільше матчів із принаймні одним голом: 11, Роналду ( Бразилія, 1998—2006) і Ліонель Мессі ( Аргентина, 2006—2022)
Найбільше матчів поспіль із принаймні одним голом: 6, Жуст Фонтен ( Франція, 1958) і Жаїрзінью ( Бразилія, 1970).
Найбільше матчів із принаймні двома голами: 4, Шандор Кочиш ( Угорщина, 1954), Жуст Фонтен ( Франція, 1958), Роналду ( Бразилія, 1998—2006) і Мірослав Клозе ( Німеччина, 2002—2010).
Найбільше матчів поспіль із принаймні двома голами: 4, Шандор Кочиш ( Угорщина, 1954).
Найбільше хет-триків: 2, Шандор Кочиш ( Угорщина, 1954), Жуст Фонтен ( Франція, 1958), Герд Мюллер ( ФРН, 1970) і Габріель Батістута ( Аргентина, 1994 і 1998).
Найбільше хет-триків поспіль: 2, Шандор Кочиш ( Угорщина, 1954) і Герд Мюллер ( ФРН, 1970).
Найшвидший хет-трик і найбільше голів забитих гравцем, який вийшов на заміну: 8 хвилин, Ласло Кішш ( Угорщина), забив на 69', 72' і 76' в матчі проти Сальвадору, 1982.
Найбільше хет-триків із пенальті: ніколи не забивалось у фінальних частинах. Тричі у кваліфікації: Кубілай Тюрк'їлмаз ( Швейцарія, проти Фарерських Островів, 7 жовтня 2000, кваліфікація до ЧС-2002); Генрік Ларссон ( Швеція, проти Молдови, 6 червня 2001, кваліфікація до ЧС-2002); Роналду ( Бразилія, проти Аргентини, 2 червня 2004, кваліфікація до ЧС-2006).
Гравець, що забивав у кожному матчі турніру: Алсідес Гіджа ( Уругвай), 4 голи в 4 матчах (1950), Жуст Фонтен ( Франція), 13 голів у 6 матчах (1958), Жаірзінью ( Бразилія), 7 голів у 6 матчах (1970).^[6]
Наймолодший гравець, що забив: 17 років 239 днів, Пеле ( Бразилія, проти Уельсу, 1958).
Наймолодший гравець, що забив хет-трик: 17 років 244 днів, Пеле ( Бразилія, проти Франції, 1958).
Наймолодший гравець, що забив у фіналі: 17 років 249 днів, Пеле ( Бразилія, проти Швеції, 1958).
Найстарший гравець, що забив: 42 роки 39 дні, Роже Мілла ( Камерун, проти Росії, 1994).
Найстарший гравець, що забив хет-трик: 33 роки 159 дні, Торе Келлер ( Швеція, проти Куби, 1938).^[7]
Найстарший гравець, що забив у фіналі: 35 роки 263 дні, Нільс Лідгольм ( Швеція, проти Бразилії, 1958).
Найбільше забитих пенальті (не враховуючи серію пенальті): 4, Еусебіу ( Португалія, 4 у 1966), Роб Ренсенбрінк ( Нідерланди, 4 у 1978) і Габріель Батістута ( Аргентина, 2 в 1994 і 1998).
Найбільше незабитих пенальті (не враховуючи серію пенальті): 2, Асамоа Г'ян ( Гана, 2006 проти Чехія і 2010 проти Уругвай).
Найшвидший гол: 10,89 секунди, Хакан Шюкюр ( Туреччина, проти Південної Кореї, 29 червня 2002, 2002).
Найшвидший гол гравця, що вийшов на заміну: 16 секунд, Еббе Санд ( Данія, проти Нігерії, 28 червня, 1998, 1998).
Найшвидший гол у фіналі: 90 секунд, Йоган Нескенс ( Нідерланди, проти ФРН, 7 липня 1974).
Найшвидший гол у кваліфікаційному матчі: 8 секунд, Давіде Гвалтьєрі ( Сан-Марино, проти Англії, 17 листопада 1993, кваліфікація до ЧС-1994).

Команда ред.

Найбільша різниця м'ячів: 9, Угорщина (9) проти Південної Кореї (0), 1954; Югославія (9) проти Заїру (0), 1974; Угорщина (10) проти Сальвадору (1), 1982.
Найбільша різниця м'ячів у кваліфікаційному матчі: 31, Австралія (31) проти Американське Самоа (0), 11 квітня 2001, кваліфікація до ЧС-2002.
Найбільше голів у матчі, забитих однією командою: 10, Угорщина, проти Сальвадору, 1982.
Найбільше голів у матчі, забитих обома командами: 12, Австрія (7) проти Швейцарія (5), 1954.
Нічия з найбільшою кількістю голів: 4-4, Англія проти Бельгія (д. ч.), 1954 і СРСР проти Колумбія, 1962.
Найбільше пропущених м'ячів, після яких команда перемагала: 3 голи, Австрія, 1954 (після 0-3 перемога 7-5 проти Швейцарії) і Португалія, 1966 (після 0-3 перемога 5-3 над Північною Кореєю).
Найбільше пропущених м'ячів, після яких команда зіграла внічию: 3 голи, Колумбія, 1962 (після 0-3 нічия 4-4 проти СРСР) і Уругвай, 2002 (після 0-3 нічия 3-3 з Сенегалом).
Найбільше голів, забитих у доданий час обома командами: 5, Італія (3) проти ФРН (2), 1970.
Найбільше голів, забитих у фіналі однією командою: 5, Бразилія, 1958.
Найбільше голів, забитих у фіналі обома командою: 7, Бразилія (5) проти Швеції (2), 1958.
Найменше голів у фіналі, забитих обома командами: 0, Бразилія (0) проти Італії (0), 1994.
Найбільша різниця м'ячів у фіналі: 3, Франція (3) проти Бразилії (0) 1998, Бразилія (4) проти Італії (1), 1970 і Бразилія (5) проти Швеції (2), 1958.
Найбільше пропущених м'ячів, після яких команда перемагала у фіналі: 2, ФРН, 1954 (після 0-2 перемога 3-2 над Угорщиною).
Найбільше голів однієї команди на турнірі: 27, Угорщина, 1954.
Найбільше гравців однієї команди, що відзначились в одному матчі: 7, Югославія, проти Заїру, 1974 (Душан Баєвич, Драган Джаїч, Івиця Шуряк, Йосип Каталінський, Владислав Богичевич, Бранко Облак, Ілія Петкович).
Найбільше гравців однієї команди, що відзначились на турнірі: 10, Франція, 1982 (Жерар Солер, Бернар Женгіні, Мішель Платіні, Дідьє Сіз, Максим Боссіс, Ален Жиресс, Домінік Рошто, Маріус Трезор, Рене Жирар, Ален Курьоль) та Італія, 2006 (Андреа Пірло, Вінченцо Яквінта, Альберто Джилардіно, Марко Матерацці, Філіппо Індзагі, Франческо Тотті, Джанлука Дзамбротта, Лука Тоні, Фабіо Гроссо, Алессандро Дель Пьєро).

Турнір ред.

Найбільше голів за турнір: 172, 2022.
Найменше голів за турнір: 70, 1930 і 1934.
Найбільше голів за матч на турнірі: 5.38 голів за матч, 1954.
Найменше голів за матч на турнірі: 2.21 голи за матч, 1990.
Найбільше гравців, які забили на турнірі: 111, 1998.
Найбільше гравців, які мінімум двічі забили на турнірі: 37, 1998.
Найбільше гравців, які мінімум тричі забили на турнірі: 21, 1954.
Найбільше гравців, які мінімум чотири рази забили на турнірі: 11, 1954.
Найбільше гравців, які мінімум п'ять разів забили на турнірі: 6, 1994 — Христо Стоїчков ( Болгарія), Олег Саленко ( Росія), Ромаріу ( Бразилія), Юрген Клінсманн ( Німеччина), Роберто Баджо ( Італія) і Кеннет Андерссон ( Швеція).
Найбільше гравців, які мінімум шість разів забили на турнірі: 4, 1954 — Шандор Кочиш ( Угорщина), Еріх Пробст ( Австрія), Макс Морлок ( ФРН) і Йозеф Г'югі ( Швейцарія).
Найбільше гравців, які мінімум сім разів забили на турнірі: 2, 1970 — Герд Мюллер ( ФРН) і Жаїрзінью ( Бразилія).

Автоголи ред.

Найбільше автоголів на турнірі: 4, 1954, 1998 і 2006.
Найбільше автоголів в одному матчі: 2, США проти Португалії, 2002 (Жорже Кошта з Португалії та Джеф Агус зі США).
Гравці, що забили за обидві команди: Ерні Брандтс ( Нідерланди, проти Італії, 1978 — автогол на 18-й хвилині, гол на 50-й хвилині).

Команди, що забили найбільше на турнірі ред.

Команди, виділені жирним шрифтом, перемогли на турнірі.

Воротарі ред.

Найбільше матчів без пропущених м'ячів: 10, Пітер Шилтон ( Англія, 1982—1990) і Фаб'єн Бартез ( Франція, 1998—2006)
Найбільше хвилин без пропущених м'ячів (фінальні частини): 517 (5 матчів), Вальтер Дзенга ( Італія, 1990)
Найбільше хвилин без пропущених м'ячів (кваліфікація): 921 (9 матчів), Річард Вілсон ( Нова Зеландія, 1982)
Найбільше пропущених м'ячів: 25, Антоніо Карбахаль ( Мексика) і Мохамед Ад-Деая ( Саудівська Аравія)
Найбільше пропущених м'ячів на одному турнірі: 16, Хон Док Йон ( Південна Корея), 1954
Найбільше м'ячів, пропущених в одному матчі: 10, Луїс Гевара Мора ( Сальвадор), 1982 (проти Угорщини)
Найменше м'ячів, пропущених на одному турнірі чемпіоном: 2, Фаб'єн Бартез ( Франція), 1998, Джанлуїджі Буффон ( Італія, 2006) та Ікер Касільяс ( Іспанія, 2010)
Найбільше відбитих пенальті на одному турнірі (не враховуючи серію пенальті): 2, Ян Томашевський ( Польща), 1974 і Бред Фрідель ( США), 2002.

Тренери (рекорди) ред.

Найбільше матчів: 25, Гельмут Шен ( ФРН, 1966—1978).
Найбільше виграних матчів: 16, Гельмут Шен ( ФРН, 1966—1978).
Найбільше перемог: 2, Вітторіо Поццо ( Італія, 1934—1938).
Найбільше турнірів: 6, Карлос Альберто Паррейра (1982, 1990—1998, 2006, 2010).
Найбільше збірних, яку тренував один тренер: 5, Бора Милутинович ( Мексика, 1986; Коста-Рика, 1990; США, 1994; Нігерія, 1998; Китай, 2002).
Найбільше турнірів підряд з однією командою: 4, Волтер Вінтерботтом ( Англія, 1950—1962); Гельмут Шен ( ФРН, 1966—1978) (Зепп Гербергер тренував Німеччину/ФРН також чотири турніри, (1938, 1954, 1958, 1962), крім 1950, коли Німеччину відсторонили від змагання).
Найбільше перемог підряд: 11, Луїс Феліпе Сколарі ( Бразилія, 2002, 7 перемог; Португалія, 2006, 4 перемоги — Португалія перемогла і наступний свій матч, але в серії пенальті, що технічно вважається нічиєю).
Найбільше матчів підряд без поразок: 12, Луїс Феліпе Сколарі ( Бразилія, 2002, 7 матчів; Португалія, 2006, 5 матчів).
Наймолодший тренер: 27 років 267 днів, Хуан Хосе Трамутола ( Аргентина, 1930)
Найстаріший тренер: 71 років 317 днів, Отто Рехагель ( Греція, 2010)
Найшвидша заміна: 4-та хвилина, Чезаре Мальдіні, Джузеппе Бергомі замість Алессандро Нести ( Італія, проти Австрії, 1998); Свен-Йоран Ерікссон, Пітер Крауч замість Майкла Овена ( Англія, проти Швеції, 2006).
Найбільше перемог як гравця і тренера: 3, Маріо Загалло, Бразилія (1958 і 1962 як гравець, 1970 як тренер)^[8]
Найбільше появ у фіналі як гравець і тренер: 5, Маріо Загалло, Бразилія (1958 і 1962 як гравець, 1970, 1974 і 1998 як тренер); Франц Бекенбауер, ФРН (1966—1974 як гравець, 1986 і 1990 як тренер); Берті Фогтс, ФРН (1970—1978 як гравець, 1994 і 1998 як тренер)
Найбільше перемог як гравець і тренер: Маріо Загалло, Бразилія (1958 і 1962 як гравець, 1970 як тренер); Франц Бекенбауер, ФРН (1974 як гравець, 1990 як тренер)
Найбільше перемог як капітан команди і тренер: Франц Бекенбауер, ФРН (1974 як капітан, 1990 як тренер)

Судді ред.

Найбільше турнірів: 3 — Джон Лангенус ( Бельгія, 1930—1938), Іван Еклінд ( Швеція, 1934—1950), Бенджамін Гріффітс ( Уельс, 1950—1958), Артур Едвард Елліс ( Англія, 1950—1958), Іштван Долт ( Угорщина, 1954—1962), Хуан Гардесабаль ( Іспанія, 1958—1966), Артуро Ямасакі Мальдонадо ( Перу, 1962—1970), Рамон Баррето ( Уругвай, 1970—1978), Ніколае Райнеа ( Румунія, 1974—1982), Ерік Фредрікссон ( Швеція, 1982—1990), Джамал Аль Шаріф ( Сирія, 1986—1994), Жоель Кінью ( Франція, 1986—1994), Алі Мохамед Буйсаїм ( ОАЕ, 1994—2002), Оскар Руїс ( Колумбія, 2002—2010), Карлос Еугеніу Сімон ( Бразилія, 2002—2010)
Найбільше матчів: 8 — Жоель Кінью ( Франція, 1986—1994), Беніто Арчундія ( Мексика, 2006—2010) і Хрхе Ларріонда ( Уругвай, 2006—2010)
Найбільше матчів на одному турнірі: 5 — Беніто Арчундія ( Мексика, 2006), Орасіо Елісондо ( Аргентина, 2006) та Равшан Ірматов ( Узбекистан, 2010)
Наймолодший суддя: 24 роки 193 дні — Хуан Гардесабаль ( Іспанія, 1958)
Найстарший суддя: 53 роки 236 дня — Джордж Рідер ( Англія, 1950)

Дисципліна ред.

Примітка: Не існує офіційних рекордів на турнірах до введення жовтих карток 1970 року..^[9]
Найшвидше попередження: 1-ша хвилина, Джамп'єро Марині ( Італія), проти Польщі, 1982; Сергій Горлукович ( Росія), проти Швеції, 1994.
Найшвидше видалення: 56 секунд, Хосе Батіста ( Уругвай), проти Шотландії, 1986.
Найшвидше видалення у кваліфікації: 37 секунд, Рашид Аль Хуті ( Бахрейн), проти Ірану, кваліфікація до ЧС-2014.
Найпізніше попередження: під час серії пенальті: Едіньйо ( Бразилія) проти Франції 1986; Карлос Роа ( Аргентина), проти Англії, 1998.
Найпізніше видалення: після серії пенальті: Леандро Куфре ( Аргентина), проти Німеччини, 2006 (Куфре було видалено за удар Пера Мертезакера за сварку під час матчу).
Видалення з лави запасних: Клаудіо Каніджа ( Аргентина), проти Швеції, 2002.
Найбільше карток, отриманих одним гравцем за весь час: 6, Зінедін Зідан ( Франція, 1998—2006) та Кафу ( Бразилія, 1994—2006).
Найбільше попереджень, отриманих одним гравцем за весь час: 6, Кафу ( Бразилія, 1994—2006).
Найбільше видалень одного гравця за весь час: 2, Рігобер Сонг ( Камерун, 1994 і 1998) і Зінедін Зідан ( Франція, 1998 і 2006).
Найбільше видалень за турнір: 28 (у 64 іграх), 2006.
Найбільше видалень в одній команді за весь час: 11 (у 97 іграх), Бразилія
Найбільше видалень за матч в обох командах: 4 (по 2), Португалія проти Нідерландів, 2006 (також відомий як Битва при Нюрнберзі).
Найбільше видалень у фіналі: 2, Педро Монсон і Густаво Десотті (обидва Аргентина), проти ФРН, 1990
Найбільше попереджень за турнір: 345 (у 64 іграх), 2006.
Найбільше попереджень у команди за весь час: 88 (у 64 іграх), Аргентина
Найбільше попереджень однієї команди в одному матчі: 9, Португалія, 2006, проти Нідерландів і Нідерланди, 2010, проти Іспанії
Найбільше попереджень обох команд в одному матчі: 16 — Португалія проти Нідерландів, 2006; і Камерун проти Німеччини, 11 червня 2002
Найбільше попереджень гравця в одному матчі: 3 (61', 90', 93') Йосип Шимунич ( Хорватія), проти Австралії, 2006 (суддя: Грем Полл)^[10]
Найбільше попереджень в обох команд за один матч: 14, 5 ( Іспанія) і 9 ( Нідерланди) 2010^[11]
Найбільше дискваліфікацій на одному турнірі, отриманих одним гравцем: 2, Андре Кана-Біїк ( Камерун 1990)^[12]

Глядачі ред.

Фінал: 114,600, Аргентина проти ФРН, 29 червня 1986, Ацтека, Мехіко, Мексика, 1986.
Найбільше глядачів: 199,854, Уругвай проти Бразилії, 16 липня 1950, Маракана, Ріо-де-Жанейро, Бразилія, 1950.
Найменше глядачів: 300, Румунія проти Перу, 14 липня 1930, Естадіо Посітос, Монтевідео, Уругвай, 1930.
Найбільше глядачів на матчі кваліфікації: 162,764, Бразилія проти Колумбії, 9 березня 1977, Маракана, Ріо-де-Жанейро, Бразилія, кваліфікація до ЧС-1978.
Найменше глядачів на матчі кваліфікації: 0, Коста-Рика проти Панами, 26 березня 2005, Естадіо Сапрісса, Коста-Рика, кваліфікація до ЧС-2006.^[13]
Найбільша середня відвідуваність за матч: 68,991, 1994.
Найбільше глядачів за турнір: 3,570,000, 1994.
Найменша середня відвідуваність за матч: 23,235, 1934.
Найменше глядачів за турнір: 390,000, 1934.

Серії пенальті ред.

Найбільше серій пенальті однієї команди за весь час: 4, Аргентина, Франція, Німеччина та Італія
Найбільше серій пенальті однієї команди за турнір: 2, Аргентина 1990 і Іспанія 2002
Найбільше серій пенальті всіх команд за весь турнір: 4, 1990, 2006
Найбільше перемог однієї команди за всю історію: 4, Німеччина
Найбільше перемог однієї команди на турнірі: 2, Аргентина 1990
Найменше поразок однієї команди за всю історію: 3, Італія і Англія
Найбільше вдалих ударів обох командам: 9, (у 5 матчах)
Найбільше вдалих ударів однієї команди за всю історію: 17, ФРН
Найбільше відбитих ударів обома командами: 12, ФРН проти Франції 1982 та Швеція проти Румунії 1994
Найбільше відбитих ударів однією командою за всю історію: 20, Франція та Італія
Найбільше відбитих ударів однією командою на турнірі: 9, Аргентина 1990 та Іспанія 2002
Найбільше ударів повз обома командами: 5, Аргентина проти Югославії 1990, Іспанія проти Ірландії 2002 та Португалія проти Англії 2006
Найбільше ударів повз однією командою за всю історію: 7, Англія (у 3 серіях) та Італія (у 4 серіях)
Найбільш невдалі удари однією командою: 0, Швейцарія 2006 проти України
Найбільше відбитих ударів: 4, Серхіо Гойкочеа та Гаральд Шумахер
Найбільше відбитих ударів на одному турнірі: 4, Серхіо Гойкочеа, 1990.
Найбільше відбитих ударів за серію: 3, Рікарду, проти Англії і Шовковський, проти Швейцарії обидва 2006; Данієль Субашич, проти Данії, 2018.

Найменше пропущених мячів, серії пенальті, один матч: 0, Олександр Шовковський(Україна), проти Швейцарії, 2006; 0, Яссін Буну (Марокко)

проти Іспанії, 2022

Найбільше перемог у серіях пенальті ред.

Команда	Перемоги	Поразки	Всього
Німеччина	4	0	4
Аргентина	3	1	4
Бразилія	2	1	3
Франція	2	2	4
Бельгія	1	0	1
Болгарія	1	0	1
Парагвай	1	0	1
Португалія	1	0	1
Південна Корея	1	0	1
Швеція	1	0	1
Україна	1	0	1
Уругвай	1	0	1
Ірландія	1	1	2
Іспанія	1	2	3
Італія	1	3	4
Нідерланди	0	1	1
Гана	0	1	1
Швейцарія	0	1	1
Югославія	0	1	1
Японія	0	1	1
Мексика	0	2	2
Румунія	0	2	2
Англія	0	3	3
Всього	22	22	44

Примітки ред.

↑ ^а ^б ^в Чехословаччина кваліфікувалась вісім разів перед розподілом на Чехї та Словаччину 1993 року. ФІФА вважаєа і Чехію і Словаччину наступниками Чехословаччини. Чехія вперше кваліфікувалась на першість 2006 року, Словаччина — 2010.
↑ 1930, 1950 і 1982 роках ФІФА використовувала інші рейтинги для визначення 5-8 місць. Якщо ці рейтинги не розглядати, результати Бразилії за 1930 і 1982 не будуть прийняті до уваги, і тоді Німеччина матиме найкращий показник. (16)
↑ 1930, 1950 і 1982 роках ФІФА використовувала інші рейтинги. Якщо ці рейтинги не розглядати, Англія матиме найкращий результат. (6)
↑ 1930, 1950 і 1982 роках ФІФА використовувала інші рейтинги. Якщо ці рейтинги не розглядати, Мексика матиме найкращий результат. (10)
↑ 1930, 1950 і 1982 роках ФІФА використовувала інший рейтинг для визначення 5-8 місць. За цим рейтингом Парагвай мав 9 місце 1930 року, також та команда фінішувала другою груповому раунді. Якщо вважати, що Парагвай увійшов до вісімки найкращих 1930 року, то Парагвай матиме найбільший проміжок (1930—2010).
↑ Враховуються досягнення гравців, чиї команди вийшли до фіналу, включаючи матч за третє місце.
↑ Деякі джерела, наприклад RSSSF, вказують, що це був Гаррі Андерссон, а не Торе Келлер. (джерело) [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
↑ Загалло також був помічником тренера, коли Бразилія перемогла 1994 року.
↑ Chris Goodwin & Peter Young. England's World Cup Final Tournament Player Disciplinary Records. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 3 листопада 2006. records of player discipline prior to the advent of yellow and red cards may not be complete. (англ.)
↑ Шимунич отримав три жовті картки за матч: суддя забув видалити гравця після другої картки, футболіст отримав червону карту тільки після третьої жовтої.
↑ Fifield, Dominic (12 липня 2010). World Cup final: Beauty was rewarded in the end – Vicente del Bosque. The Guardian. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 13 липня 2010. (англ.)
↑ Біїк пропустив другу гру команди через вилучення в першому матчі, а також п'яту гру, оскільки отримав дві жовті картки у третьому та четвертому матчах.
↑ Reuters. Costa Rica fans banned after violence. ESPN Soccernet. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 13 лютого 2007. (англ.)

Джерела ред.

The Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation (RSSSF) [Архівовано 22 грудня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
Worldcupportal.de — рекорди [Архівовано 1 серпня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)

[Czechoslovakiaqualified-1] а ^б ^в Чехословаччина кваліфікувалась вісім разів перед розподілом на Чехї та Словаччину 1993 року. ФІФА вважаєа і Чехію і Словаччину наступниками Чехословаччини. Чехія вперше кваліфікувалась на першість 2006 року, Словаччина — 2010.

[2] 1930, 1950 і 1982 роках ФІФА використовувала інші рейтинги для визначення 5-8 місць. Якщо ці рейтинги не розглядати, результати Бразилії за 1930 і 1982 не будуть прийняті до уваги, і тоді Німеччина матиме найкращий показник. (16)

[3] 1930, 1950 і 1982 роках ФІФА використовувала інші рейтинги. Якщо ці рейтинги не розглядати, Англія матиме найкращий результат. (6)

[4] 1930, 1950 і 1982 роках ФІФА використовувала інші рейтинги. Якщо ці рейтинги не розглядати, Мексика матиме найкращий результат. (10)

[5] 1930, 1950 і 1982 роках ФІФА використовувала інший рейтинг для визначення 5-8 місць. За цим рейтингом Парагвай мав 9 місце 1930 року, також та команда фінішувала другою груповому раунді. Якщо вважати, що Парагвай увійшов до вісімки найкращих 1930 року, то Парагвай матиме найбільший проміжок (1930—2010).

[6] Враховуються досягнення гравців, чиї команди вийшли до фіналу, включаючи матч за третє місце.

[7] Деякі джерела, наприклад RSSSF, вказують, що це був Гаррі Андерссон, а не Торе Келлер. (джерело) [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]

[8] Загалло також був помічником тренера, коли Бразилія перемогла 1994 року.

[9] Chris Goodwin & Peter Young. England's World Cup Final Tournament Player Disciplinary Records. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 3 листопада 2006. records of player discipline prior to the advent of yellow and red cards may not be complete. (англ.)

[10] Шимунич отримав три жовті картки за матч: суддя забув видалити гравця після другої картки, футболіст отримав червону карту тільки після третьої жовтої.

[11] Fifield, Dominic (12 липня 2010). World Cup final: Beauty was rewarded in the end – Vicente del Bosque. The Guardian. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 13 липня 2010. (англ.)

[12] Біїк пропустив другу гру команди через вилучення в першому матчі, а також п'яту гру, оскільки отримав дві жовті картки у третьому та четвертому матчах.

[13] Reuters. Costa Rica fans banned after violence. ESPN Soccernet. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 13 лютого 2007. (англ.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]