Вікіпедія

Реклама в СРСР

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.
Ця стаття може містити оригінальне дослідження. Будь ласка, удоскональте її, перевіривши сумнівні твердження й додавши посилання на джерела. Твердження, які містять лише оригінальне дослідження, мають бути вилучені.

Рекла́ма в СРСР

Історія ред.

1917 р. видано декрет «Про введення державної монополії на оголошення». Він вводить монополію на «друкування за плату оголошень в періодичних виданнях друку, а також здача оголошень в кіоски, контори, установи». Майно всіх рекламних агентств відповідно до даних розпоряджень конфісковувалися.

1918 р. приймається ще один декрет — «Про організацію управління поштово-телеграфною справою Радянської республіки». У ньому передбачалася організація у всіх поштово-телеграфних конторах країни прийому оголошень від усіх осіб та установ для приміщення у друкованих виданнях. Однак почалася громадянська війна і політика військового комунізму. Тому і залишили вирішення цього декрету на папері.

1918–1922 рр.  — реклами як такої, в СРСР не існує. Виняток становить політична реклама. Основною передумовою її бурхливого розвитку стало те, що з'явився вибір у колишніх підданих Російської імперії. Різні політичні сили пропонували співгромадянам цілком протилежні сценарії майбутнього країни. Природно, що метою політичної реклами в комплексі з агітацією і пропагандою було залучення населення на свій бік. Саме до цього періоду відноситься знаменитий плакат «Ти записався добровольцем?»

1922 р. — перехід до Нової економічної політики (НЕП) і відродження торгової реклами. Держава тимчасово допускає існування приватного власника. При цьому державні підприємства змушені були конкурувати з приватним сектором. Для цього утворений ряд найбільших державних синдикатів. Як наслідок, у країні відроджується торгова реклама. При Вищій Раді Народного Господарства (ВРНГ) в 1922 році була сформована комісія з раціоналізації реклами.

Реанімація реклами в пресі

У листопаді 1921 року в центральній газеті «Известия» публікується повідомлення про початок прийому оголошень. А вже в 1923 році надходження реклами в газету склали більше двох третин доходів від її видання.

Створення рекламних контор

У 1922 році при газеті «Економічне життя» була створена державна контора оголошень «Двигун». Це агентство мало координувати всю рекламу промислових товарів для сільських жителів.

З'являються інші рекламні контори
  • «Рекламтранс»;
  • Комерційне агентство «Зв'язок» (поштова реклама);
  • «Викреклама» (виготовлення і розміщення рекламних плакатів у регіонах);
  • «Промреклама» (при ВРНГ, розміщення реклами промпідприємств);

1935 р. — Наркомат внутрішньої торгівлі СРСР видає постанову «Про використання методів реклами для розширення товарообігу». Згідно з цим рішенням створена контора «Торгреклама». Її цілями стали рекламне обслуговування виробництва рекламного інвентарю і його збут. Виникає кілька філій цієї всесоюзної контори.

Ставлення до реклами

Ставлення до реклами того періоду характеризується серйозним скепсисом. Рекламу ігнорували і господарські керівники і населення. Обов'язковою в спеціальній літературі того часу було протиставлення реклами соціалістичної і капіталістичної з критикою останньої.

1960-ті — економічний підйом в СРСР. Зросло індивідуальне споживання населення, збільшився попит на якісні товари. Для координації рекламної діяльності в масштабах країни засновується Міжвідомча рада з реклами при Мінторгу СРСР.

1970-і — починається видання журналів про рекламу. Першим в 1971 р. виходить журнал «Реклама», пізніше — «Комерційний вісник», «Панорама», «Нові товари» та ін. У 70-х — початку 80-х років в СРСР випускається понад 70 спеціалізованих рекламних видань. В основному — це додатки до обласних і вечірніх міських газет.

З 1990-их років, на телебаченні виходять рекламні ролики. У радянській рекламі з'являються копірайтери, дизайнери, кліпмейкери і фотомоделі. Активізується виставкова діяльність, PR-кампанії, впроваджується спонсорство. Назріває необхідність ідентифікації торгових марок, формування фірмового стилю.

8 грудня 1991 — радянська реклама припиняє своє існування[1].

Більшу частину реклами в Радянському Союзі становила політична реклама (пропаганда). Вона велася як радянським партійно-державним апаратом, так і супротивниками СРСР з-за кордону.

Незважаючи на планову економіку і супутній дефіцит, комерційна реклама все ж займала в СРСР чільне місце. Найбільше реклами публікувалося в часи НЕП 1920-х років. Але і в інші періоди рекламу теж створювали і поширювали. Так, наприклад, широко поширювався слоган «Радянське — значить відмінне», а на радянському телебаченні виходила рекламна телепередача «Більше хороших товарів». Також виходив рекламний додаток до газети «Вечірня Москва».

Увійшли в поговірку рекламні гасла: «Літайте літаками Аерофлоту» (не тільки внаслідок великого поширення цієї реклами, а й через її сумнівну комерційну цінність — Аерофлот був єдиним повітряним перевізником в країні), «Зберігайте гроші в ощадних касах» (реклама Ощадбанку СРСР), «Страхуйте майно від пожежі» (реклама монопольного страхового товариства Держстрах). Однак, незважаючи на таку поширену думку, простежується певна логіка. В цілому — це перерозподіл і управління попитом на певний вид товарів або послуг. У випадку з Аерофлотом — це конкуренція з аналогічними послугами залізничного транспорту, автотранспорту і тощо. У випадку з ощадними касами — спроба зменшити кількість грошової маси, що зберігається та накопичується «під подушкою». Деякі зразки реклами тих років в даний час оцінюються як твори мистецтва[2].

Також широку популярність здобули крилаті рекламні фрази:

«Ніде крім, як в Моссельпрому»
«Назбирав — машину придбав»

У СРСР розвивалася теорія реклами. Видавалися праці про рекламу Дегтярьова Ю. А., Корнілова Л. В.[3], Д. Огілві[4], Беклешова Д. Б.[5][6], Богачевої Н. М.[7], Бойкова В. А.[8], Бур'яна М., Шляшевской І.[9], Гольцекера І. І., Хачатурова Ю. Н.[10], Кару В.[11], Франасека І.[12] та ін. Основна маса праць про рекламу вийшла в 60-і і 70 -і роки.

У 80-і і 90-і роки було видано більше праць з реклами, ніж за всі попередні сімдесят років. Незважаючи на явний занепад в області комерційної реклами, політична реклама в СРСР була дуже сильно розвинена.

Майже всі діячі культури були рекламовиробниками, а ЗМІ, театри, школи та численна кількість організацій — рекламорозповсюджувачами. Все населення країни виявлялося в цій системі об'єктами реклами. Конкурентами комуністичного ладу були всі державні системи. Масштаби політичної реклами в СРСР були величезні, а методи не мали жодних обмежень. У період "Перебудови" комерційна реклама знову набула значення. Методи політичної пропаганди зробили деякий вплив на її розвиток.

В СРСР існував ідеологічний підхід до реклами, який ґрунтувався на тому, що в капіталістичному суспільстві реклама є засобом пропаганди в народні маси капіталістичного способу життя. Вважалося, що капіталістична реклама надто дорога і витрати на рекламу сприяють зубожінню населення. Виходячи з цього, рекламні витрати в СРСР становили 0,04 — 0,05 % від загального товарообігу (для порівняння — у США цей показник був тоді на рівні 7-8 %). Це пояснює низький професійний рівень текстів радянської реклами: рекламні звернення в порівнянні з закордонними були примітивними і сірими — "Пийте томатний сік", "Літайте літаками Аерофлоту" тощо. Але вже тоді спостерігаємо розвиток рекламної думки та яскраві рекламні ідеї радянських рекламістів[13].

Відеореклама в СРСР ред.

Телевізійна реклама в СРСР у формі рекламних вставок відсутня[14] (за винятком самих останніх років існування). Перший телевізійний ролик з рекламою кукурудзи вийшов в 1964 році[15][16][17]. Перша згадувана фахівцями реклама в кіно, яку показували вітчизняному глядачеві замість кіножурналу перед фільмом, з'явилася в 1972 році в Ленінграді на Кіностудії документальних фільмів. Це був рекламний ролик «Шоколад» за сценарієм Микити Михалкова[18]. У 1973 році на тій же кіностудії було знято першу і єдину відому радянську кінорекламу з елементами еротики — «Жіноча білизна» (режисер — оператор Віктор Петров) [15], тоді ж — х/ф «Ефект Ромашкіна» (кінокомедія про чотирьох друзів — кіноманів, які вирішили зняти рекламний ролик про користь кефіру). У 1974 — мюзикл «Зірка екрану», з акцентом на рекламу Аерофлоту. Фільм «Кар'єра Діми Горіна» (1961) починається з недвозначної реклами ощадкаси. Популярним рекламним ходом в СРСР була участь в рекламі відомих артистів, наприклад, Михайла Боярського, Олега Басилашвілі, Володимира Висоцького та інших. Останній в 1975 році написав і виконав пісню «Знаки зодіаку» до однойменної реклами (режисер-оператор Віктор Петров)[19]. Протягом тривалого часу реклама в СРСР існувала в строго обмеженому просторі в рамках планової економіки і була монополізована державою. Початок Перебудови в середині 1980-х ознаменувало появу в засобах масової інформації реклами західного зразка. Це було серйозне випробування громадської думки, незвиклого до подібної масової та інформаційної культури. Перший канал вперше почав передавати рекламу в 1988 році.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Грицук А. П. «История отечественной рекламы».
  2. ↑ Маяковский В. В., Агитация и реклама. Полн. собр. соч., Т. 12, с. 57-58.
  3. ↑ Дегтярев Ю. А., Корнилов Л. В., Торговая реклама, М.: Экономика и искусство, 1969.
  4. ↑ Огилви Д., Исповедь рекламного агента, М.: Внешторгреклама, 1964 — 126с.
  5. ↑ Беклешов Д. В., Реклама в промышленности, М.: Экономика, 1969 — 78с.
  6. ↑ Беклешов Д. В., Формы и методы рекламы, Киев: Реклама, 1969 — 83с.
  7. ↑ Богачева Н. М., Реклама, её возникновение и некоторые сведения из истории развития М., 1969.
  8. ↑ Бойкова В. А., Подготовка информационных и рекламных материалов для газет, радио и телевидения, М., 1971 — 45с.
  9. ↑ Бурьян М., Шляшевская И., Справочник для работников рекламы кооператиной торговли, М.: Экономика, 1970 — 116с.
  10. ↑ Гольцекер И. И., Хачатуров Ю. Н., Торговая реклама. Потребительская кооперация. Печатная, звуковая, кинотелевизионная, диапозитивная, изобразительная и фото реклама. М.: Экономика, 1969 — 142с.
  11. ↑ Кару В., Из опыта организации рекламы в потребительских обществах эстонского потребсоюза, // сокр. пер. с эст. // Таллин, 1965 — 46с.
  12. ↑ Франасек И., Современные средства рекламы: реклама по радио, телевидению, световая и звуковая реклама, М.: 1964.
  13. ↑ Панкратов Ф. Г. Рекламная деятельность. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998.
  14. ↑ Катерина Кузнецова. Тёмное рекламное прошлое. МК в Питере» № 19 (848) (6 мая 2009).
  15. ↑ История телевизионной рекламы в России.
  16. ↑ Поющая кукуруза (первая реклама в СССР).
  17. ↑ Реклама в СССР.
  18. ↑ ЦГАЛИ Санкт-Петербурга, фонд 356, опись 1, дело 854а, лист 17.
  19. ↑ Петров В. А. Война имеет трупный запах. // Уз Горак. — от 17 июля 2010. — № 24 (55).

Література ред.

  • Грицук А. П. «История отечественной рекламы»
  • Маяковский В. В. Агитация и реклама
  • Дегтярев Ю. А., Корнилов Л. В., Торговая реклама, М.: Экономика и искусство, 1969
  • Панкратов Ф. Г. Рекламная деятельность. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Реклама_в_СРСР&oldid=37238933