Реймон Бернар
Реймо́н Берна́р (фр. Raymond Bernard; 10 жовтня 1891, Париж, Франція — 12 грудня 1977, та же) — французький кінорежисер, сценарист та актор, чия кінокар'єра тривала понад 40 років.
| Реймон Бернар | |
|---|---|
| фр. Raymond Bernard | |
 | |
| Дата народження | 10 жовтня 1891 |
| Місце народження | Париж, Франція |
| Дата смерті | 12 грудня 1977 (86 років) |
| Місце смерті |
Париж, Франція |
| Національність | єврей |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | кінорежисер, сценарист, актор |
| Роки активності | 1917—1958 |
| IMDb | ID 0076368 |
 Реймон Бернар у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Реймон Бернар народився 10 жовтня 1891 року в Парижі. Він був молодшим сином письменника Трістана Бернара і брат драматурга Жан-Жак Бернар[fr]. Свою кар'єру він почав як актор, з'являючись на сцені в постановках п'єс, написаних його батьком, у тому числі «Жанна Доре» (1913) разом з Сарою Бернар[1]. У 1917 році Бернар почав працювати в кіно помічником Жака Фейдера на студії «Гомон», а потім продовжив як режисер, головним чином адаптуючи для кіно п'єси свого батька[2].
У 1924 році Реймон Бернар започаткував новий стиль фільму — історичне видовище, поставивши стрічку «Диво вовків» (фр. Le Miracle des loups), дія якого відбувається у Франції XV століття за часів правління Людовика XI. Стрічка стала не тільки найдорожчим фільмом того часу, але й однією з найдохідніших[3]. Здатність Бернара поєднувати драматичну розповідь з розлогою постановкою та великою кількістю виконавців була використана у двох наступних його фільмах періоду кар'єри в німому кіно, «Шахіст» (1927) та «Тараканова» (1930)[4].
Кінокар'єра Реймона Бернара в еру звукового кіно тривала впродовж майже трьох десятиліть. Подальші його масштабні постановки включали його фільм про Першу світову війну, «Дерев'яні хрести» (1932), та трисерійну кіноадаптацію роману Віктора Гюго «Знедолені», що тривала майже п'ять годин екранного часу. У своїх пізніх фільмах Бернар повернувся до більш скромних проектів і бюджетів, включаючи кілька витончених комедій. Під час окупації Франції в роки Другої світової війни Бернар, як єврей, був змушений переховуватися, а його кінематографічна кар'єра припинилася до кінця війни.
Реймон Бернар завершив кінематографічну кар'єру в 1958 році, але в 1970-х роках, коли йому було 80 років, він зміг контролювати реконструкцію «Знедолених», яка була суттєво скорочена в 1940-х роках для зручності кінопрокату. У 1977 році, незабаром після трансляції майже повної версії фільму французьким телебаченням, Бернар помер у віці 86 років[3][5].
Фільмографія (вибіркова) ред.
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист |
|---|---|---|---|---|
| 1917 | Бездонний яр | Le ravin sans fond |  |
|
| 1918 | Джентльмен комерсант | Le gentilhomme commerçant | |
|
| 1918 | Лікування гикавки | Le traitement du hoquet | |
|
| 1919 | Маленьке кафе | Le petit café | |
|
| 1920 | Таємниця Розетти Ламбер | Le secret de Rosette Lambert | |
|
| 1924 | Диво вовків | Le miracle des loups | |
|
| 1927 | Шахіст | Le joueur d'échecs | |
|
| 1930 | Тараканова | Tarakanova | |
|
| 1931 | Монмартр | Faubourg Montmartre | |
|
| 1932 | Дерев'яні хрести | Les croix de bois | |
|
| 1934 | Знедолені | Les misérables | |
|
| 1934 | Тартарен із Тараскона | Tartarin de Tarascon | |
|
| 1935 | Коханці і злодії | Amants et voleurs | |
|
| 1936 | Анна-Марія | Anne-Marie | |
|
| 1936 | Винний | Le coupable | |
|
| 1937 | Марта Рішар на службі Франції | Marthe Richard au service de la France | |
|
| 1938 | Я була авантюристкою | J'étais une aventurière | |
|
| 1938 | Кавалькада кохання | Cavalcade d'amour | |
|
| 1939 | Заручники | Les otages | |
|
| 1946 | Друг прийде сьогодні ввечері | …Un ami viendra ce soir… | |
|
| 1946 | Прощавай, любий | Adieu chérie | |
|
| 1948 | Якби молодість знала | Si jeunesse savait… |
| |
| 1949 | Майя | Maya | |
|
| 1949 | Божий суд | Le Jugement de Dieu | |
|
| 1951 | Мис Надії | Le cap de l'espérance | |
|
| 1953 | Дама з камеліями | La dame aux camélias | |
|
| 1953 | Красуня з Кадіса | La belle de Cadix | |
|
| 1955 | Плоди літа | Les fruits de l'été | |
|
| 1957 | Сьома заповідь | Le septième commandement | |
|
| 1958 | Електрична вдова | Le septième ciel | |
|
- Актор
Визнання ред.
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1936 | Кубок Муссоліні за найкращий іноземний фільм | Анна-Марія | Номінація |
Примітки ред.
- ↑ Richard Abel. French Cinema: the First Wave 1915—1929. Princeton University Press, 1984. p.546
- ↑ Ciné-Ressources. Fiches personnalités: Raymond Bernard [Архівовано 9 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. Процитовано 15.08.2017.
- ↑ а б Lenny Borger. Programme notes for a Thames Television live presentation of The Chess Player, London, 1990.
- ↑ Dictionnaire du cinéma français des années vingt (1895): Raymond Bernard profile [Архівовано 9 жовтня 2014 у Wayback Machine.](фр.), 1895.revues.org; процитовано 15.08.2017.
- ↑ Michael Koresky. Raymond Bernard [Архівовано 16 серпня 2017 у Wayback Machine.], criterion.com; Процитовано 15.08.2017.
- ↑ Нагороди та номінації Реймона Бернара на сайті IMDb (англ.)
Посилання ред.
- Реймон Бернар на сайті IMDb (англ.)
- Реймон Бернар [Архівовано 15 жовтня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Cinémathèque française