Вікіпедія

Регата великих вітрильників

Регата великих вітрильників (англ. Tall Ships' Races) була створена для збереження морських традицій і навчання молоді з різних країн мистецтву плавання під вітрилами. Регата проводиться щорічно в європейських водах і складається, як правило з кількох етапів перегонів по декілька сотень морських миль і «круїзу в компанії» — переходу без змагань. Не менше половини екіпажу кожного судна, що бере участь у перегонах, повинна складати молодь у віці від 15 до 25 років.

На борту ред.

Екіпажі, як правило, інтернаціональні, досвід не вимагається. Учасник-стажист (англ. trainee) може записатися в екіпаж як на окрему гонку, так і на усю регату, може брати участь в управлінні судном, але це передусім пригода, орієнтована на залучення молоді. Навчання технічним аспектам мореплавання не є головним завданням. Акцент робиться на роботу в команді, розвиток особистих якостей, неформальне спілкування представників різних культур.[1]

У порту ред.

Між етапами перегонів вітрильники декілька днів стоять в порту, що приймає регату, надаючи жителям і гостям міста можливість піднятися на борт. Екіпажі діляться враженнями, беруть участь у змаганнях і конкурсах, знайомляться з пам'ятками міста. У програму також входить парад екіпажів, нагородження переможців в різних номінаціях, вечірка і святковий феєрверк. Завершується стоянка-фестиваль парадом вітрил.

Вітрильники ред.

Брати участь в регаті може будь-яке однокорпусне вітрильне судно, що має довжину по ватерлінії понад 9,14 м, і відповідає встановленим вимогам безпеки міжнародної навчальної вітрильної асоціації Sail Training International (STI). Нині у перегонах беруть участь і приватні яхти, і навчальні вітрильники ВМС і судна університетів різних країн, і репліки історичних суден, що належать мореходним школам і клубам.

Відповідно до типу вітрильного озброєння і розмірів корпусу судна-учасники підрозділяються на 4 класи:

  • A — усі судна з прямим вітрильним озброєнням і усі судна більше 40 м завдовжки (LOA), незалежно від типу озброєння.
  • B — судна з традиційним вітрильним озброєнням (гафельні шлюпи, кетчi, іоли і шхуни), довжина (LOA) яких не перевищує 40 м.
  • C — судна з сучасним вітрильним озброєнням (бермудські шлюпи, кетчі, іоли і шхуни), довжина (LOA) яких не перевищує 40 м, не несуть спінакер (і подібні до нього вітрила).
  • D — судна з сучасним вітрильним озброєнням (бермудські шлюпи, кетчі, йоли і шхуни), довжина (LOA) яких не перевищує 40 м, несуть спінакер (чи подібні до нього вітрила).

Історія ред.

Ідея зібрати кадетів і юних моряків з різних країн для участі у дружньому змаганні з'явилася в 1953 році. Утілили її в життя Бернард Морган, відставний юрист з Лондона, і Педро Теотоніо Перейра, посол Португалії у Великій Британії. У 1956 p. відбулася гонка 20 вітрильників, що збереглися, по маршруту Торкі, Південна Англія, — Лісабон, Португалія, яка була задумана як останнє прощання з епохою великих вітрильних суден. Проте громадський інтерес був такий великий, що організатори заснували навчальну вітрильну асоціацію Sail Training International (STI) для планування майбутніх заходів. Відтоді регата великих вітрильників проводиться щорічно у різних частинах світу, збираючи мільйони глядачів і більше сотні навчальних суден.[2]

У період з 1973 по 2003 роки регата проводилася під назвою Регата великих вітрильників «Катті Сарк» відповідно до умов спонсорування її виробником однойменного віскі.

Фінал Регати великих вітрильників ред.

The Tall Ships’ Races — Фінали[3][4]
Н.п. Патронат Рік Господар зльоту Траса регат Переможець[5] STI Приз Трофі[6]
0   1938 Стокгольм (неофіційно) до Стокгольму
1   •   1956 Лісабон Торбей — Лісабон   Мояна
2   1958 Лас Пальмас Брест — Ла-Корунья — Пальмас
3   •   1960 Осло • Неаполь Осло — Остенда • Канни — Неаполь
4   1962 Роттердам Торбей — Роттердам
5   1964 Лісабон Плімут — Лісабон
6   1965 Шербур Саутсея — Шербур
7   1966 Ден-Гельдер Саутсея — Шербур — Фалмут — Ско — Ден-Гельдер
8   1967 Шербур Саутсея — Шербур
9   •   1968 Гетеборг • Шербур Гетеборг — Крістіансанн — Гарвіч — Саутсія — Шербур
10   1969 Шербур Веймут — Сен-Мало — Саутсія — Шербур
11   1970 Плімут
12   1971 Сен-Мало
13   1972 Ско (Уолсі)   Дар Помор'я
14   1973 Ферт-оф-Клайд
15   •   1974 Гдиня • Портсмут Копенгаген — Гдиня • Дартмут — Ла-Корунья — Сен-Мало — Портсмут   Товарищ
16   1976 Нью Йорк Горф Фок II
17   1977 Ферт-оф-Клайд Солент — Гавр — Ферт-оф-Клайд
18   1978 Осло Гетеборг — Грейт-Ярмут — Осло
19   1979 Мен (острів) Фовей — Мен (острів)
20   1980 Амстердам Кіль — Карлскруна — Фредеріксгавен — Амстердам   Погір'я •   Дар Помор'я
21   1981 Остенда Грейт-Ярмут — Остенда
22   1982 Саутгемптон Фалмут — Лісабон — Віго — Саутгемптон   Dar Młodzieży
23   1983 Сен-Мало Травемюнде — Карлскруна — Веймут — Сен-Мало
24 1984 Сен-Мало — Лас-Пальмас — Гамільтон — Сент Джордж[en] — Галіфакс — Квебек
25   1985 Зебрюгге Бремергафен — Чатам — Зебрюгге
26   1986 Гетеборг Ньюкасл — Бремергафен — Ларвік — Гетеборг
27   1987 Шербур
28   1988 Копенгаген Карлскруна — Гельсінкі — Марієгамн — Копенгаген
29   •   •   1989 Травемюнде Лондон — Гамбург — Мальме — Травемюнде   Iskra
30   1990 Зебрюгге Плімут — Ла-Корунья — Бордо — Зебрюгге   Jens Krogh
31   1991 Делфзейл Milford Haven[en] — Корк — Белфаст — Абердин — Делфзейл   Asgard II
32   1992 Гдиня Карлскруна — Котка — Таллінн — Гдиня   Гладан
33   1993 Есб'єрг Ньюкасл — Берген — Ларвік — Есб'єрг   Colin Archer
34   1994 Сен-Мало   Marineda
35   1995 Зебрюгге   Urania
36   •   1996 Неаполь • Копенгаген Генуя — Пальма[en] — Неаполь • Rostock — Санкт-Петербург — Турку — Копенгаген   Shabab Oman
37   1997 Гетеборг Абердин — Тронгейм — Ставангер — Гетеборг   Esprit
38   1998 Дублін Фалмут — Лісабон — Віго — Дублін   Куаутемок
39   1999 Ольборг Сен-Мало — Грінок — Лервік — Ольборг   Погорія
40   •   2000 Гданськ • Амстердам Гданськ — Гельсінкі — Марієгамн — Стокгольм — Фленсборг •
Саусгемптон — Генуя — Бермуди — Бостон — Галіфакс — Амстердам		   Jolie Brise   Куаутемок
41   2001 Есб'єрг Антверпен — Олесунн — Берген — Есб'єрг   RNOV Shabab Oman (1977)[en]
42   2002 Портсмут   Tante Fine
43   2003 Травемюнде (Любек) Гдиня — Турку — Рига — Травемюнде (Любек)   Мир
44   2004 Куксгафен Антверпен — Ольборг — Ставангер — Куксгафен   Мир
45   2005 Бремергавен   Shabab Oman
46   2006 Антверпен Сен-Мало — Торбей — Лісабон — Ла-Коруна — Антверпен   Мир   Juan de Langara
47   •   2007 Генуя • Щецін Аліканте — Барселона — Тулон — Генуя •
Орхус — Стокгольм — Котка — Щецін		   місто Амстердам •   Christian Radich[en]   Guayas (ship)[en] •
  STS Lord Nelson[en]
48   2008 Ден-Гельдер Ліверпуль — Молей — Берген — Ден-Гельдер   Christian Radich[en]   RNOV Shabab Oman[en]
49   •   2009 Клайпеда • Белфаст Гдиня — Санкт-Петербург — Турку — Клайпеда •
Віго — Тенерифе — Гамільтон — Чарлестон — Бостон — Галіфакс — Белфаст		   Christian Radich[en] •
   SY Sharki •
50   2010 Гартпул Антверпен — Ольборг — Крістіансс — Гартпул   Christian Radich[en] •   Wyvern   RNOV Shabab Oman[en]
51   2011 Куксгафен Вотерфорд — Грінок — Лервік — Ставангер — Куксгафен N/A   Wylde Swan[en]
52   2012 Дублін Сен-Мало — Лісабон — Кадіс — Ла-Коруна — Дублін   STS Fryderyk Chopin[en] N/A
53   2013 Щецін Оргус — Гельсінкі — Рига — Щецін   SY Dar Szczecina   RNOV Shabab Oman[en]

Примітки ред.

  1. ↑ https://www.sailonboard.com/life-onboard/value-sail-training/
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 15 березня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ http://www.sailtraininginternational.org/page.asp?partid=467 [Архівовано 4 червня 2008 у Wayback Machine.]. Information on The Tall Ships Races. — 2009-07-08. — 2009.
  4. ↑ http://www.sailtraininginternational.org/page.asp?partid=846[недоступне посилання з липня 2019] Information on The Tall Ships Races. — 2009-07-08. — 2009.
  5. ↑ Найкращі результати без поділу на класи
  6. ↑ До 2003 року як Cutty Sark Trophy
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Регата_великих_вітрильників&oldid=41833669