Реадмісія (від англ. to readmit — приймати назад) — це взаємні зобов'язання держав, які закріплюються у міжнародних угодах, прийняти назад власних громадян, а також громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно прибули на територію однієї з договірних сторін, або, прибувши законно, втратили підстави для легального перебування.

Різновиди ред.

Відмова від реадмісії своїх громадян — свідома політика деяких країн (наприклад, Китаю), які прагнуть до збільшення своєї діаспори за кордоном. Посольства таких країн відмовляються видавати своїм депортованим громадянам паспорти або свідоцтва на повернення. Ще проблематичнішим є повернення іноземців транзитних мігрантів.

Юридичні механізми ред.

Механізм примусу держав до реадмісії — двосторонні та багатосторонні угоди. Їх підписання — один із пріоритетів міграційної політики Євросоюзу. Україна, у свою чергу, також прагне укласти такі угоди з країнами основними постачальниками нелегальних мігрантів до України і транзитних мігрантів до Євросоюзу.

Законодавчі параметри в Україні ред.

В Україні усі параметри реадмісії окреслені у наказі Міністерства внутрішніх справ України № 158 від 16 лютого 2015 року «Про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб»[1]

Прецеденти в Україні ред.

12 лютого 2018 року в рамках даної процедури як перший прецедент у державі до Польщі був переправлений Міхеіл Саакашвілі.[2]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Інструкція про реадмісію на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 13 лютого 2018. Процитовано 12 лютого 2018.
  2. Польща прийняла Саакашвілі на підставі заяви про реадмісію ДМС /УНН, 12.02.2018/. Архів оригіналу за 13 лютого 2018. Процитовано 12 лютого 2018.

Посилання ред.