Раф Валлоне
Раф (Рафаело) Валлоне (нар.17 лютого 1916 — пом.31 жовтня 2002) — італійський актор театру і кіно, один із визначних акторів неореалістичного напрямку. Організатор театральної групи «Раф Валлоне».
| Раф Валлоне | |
|---|---|
| італ. Raf Vallone | |
 | |
| Дата народження | 17 лютого 1916[1][2][…] |
| Місце народження | Тропеа, Провінція Вібо-Валентія, Калабрія, Італія |
| Дата смерті | 31 жовтня 2002[4][1][…] (86 років) |
| Місце смерті | Рим, Італія[4] |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Alma mater | Туринський університет і Liceo Classico E Musicale "C. Cavour"d |
| Професія | футболіст, журналіст, актор театру, кіноактор, партизани |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0885203 |
 Раф Валлоне у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Народився у Турині в родині адвоката. Ще у шкільні роки захоплювався філософією та всесвітньою історією людської думки, тому отримав на́звисько «філософ». Він закінчив філософські факультети Туринського та Віденського університетів. Водночас Валлоне грав у футбол. Навіть захищав кольори національної збірної Італії. Але у 1939 році у Відні під час матчу Раф отримує травму, яка змусила закінчити футбольну кар'єру.
Дебют Валлоне у кіно відбувся у 1948 році в стрічці «Гіркий рис» (режисер де Сантіс). Відразу він став відомим. З того часу Раф Валлоне почав постійно зніматися у кінофільмах, в першу чергу режисера де Сантіса.
У 1953 році наступає новий підйом у акторській кар'єрі Рафа — у фільмі М.Карне «Тереза Ракен». З цього моменту Валлоне грає здебільшого героїв-коханців. У 60-х роках Раф Валлоне багато знімається в Італії, Франції, США. Останньою робою у кіно стала картина «Сезон миру у Парижі».
Після цього Раф Валлоне організує театральну групу, з якою гастролює по всій Італії. Помер Валлоне 31 жовтня 2002 року у Римі.
Був одружений з актрисою Еленою Варці.
Фільмографія ред.
- 1948 : Гіркий рис
- 1950 : Немає миру під оливами
- 1950 : Дорога надії
- 1952 : Рим, 11 годин
- 1952 : Червоні сорочки
- 1953 : Тереза Ракен
- 1954 : Пляж
- 1955 : Знак Венери / Il segno di Venere — Ігнаціо Болоньїні
- 1956 : Роза Берндт
- 1957 : Гуендаліна
- 1958 : Продавчиня фіалок / (La violetera) — Фернандо
- 1960 : Чочара / La ciociara — Джованні
- 1960 : Холостяцька квартирка
- 1961 : Вигляд з мосту
- 1961 : Сід
- 1962 : Федра
- 1963 : Кардинал
- 1975 : Рожевий бутон
- 1977 : Зворотна сторона півночі / (The Other Side of Midnight) — Костянтин Демерис
- 1979 : Майже ідеальний роман
- 1981 : Сезон миру у Парижі
- 1983 : Червоне та чорне
- 1990 : Хрещений Батько. Частина III
Спортивна кар'єра ред.
За основний склад «Торіно» дебютував 26 травня 1935 року. У Мілані його команда поступилася місцевій «Амброзіані» з рахунком 0:4. В сезоні 1939/40 захищав кольори «Новари».
Статистика виступів у Серії «А»:[5]
| Сезон | Команда | Чемпіонат | ||
|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігри | Голи | ||
| 1934/35 | «Торіно» | Д-1 | 1 | 0 |
| 1935/36 | «Торіно» | Д-1 | 1 | 0 |
| 1937/38 | «Торіно» | Д-1 | 5 | 1 |
| 1938/39 | «Торіно» | Д-1 | 15 | 3 |
| 1939/40 | «Новара» | Д-1 | 7 | 0 |
| 1940/41 | «Торіно» | Д-1 | 2 | 0 |
Брав участь у фіналі Кубка Італії 1937/38. Його команда двічі поступилася сусідам з «Ювентуса», а Раф Валлоне грав у другому поєдинку замість Чезаре Галлеа.
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #137523580 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Профіль [Архівовано 17 серпня 2017 у Wayback Machine.] на сайті Enciclopediadelcalcio.it (італ.)
Джерела ред.
- Raf Vallone, L'alfabeto della memoria, Autobiografia, 2001, Roma