Рамон Магсайсай
Рамон дель Фієрро Магсайсай (ісп. Ramon del Fierro Magsaysay, 31 серпня 1907 — 17 березня 1957) — державний і політичний діяч Філіппін. Обіймав посаду президента країни з 1953 по 1957 рік.
| Рамон Магсайсай | |
|---|---|
| ісп. Ramon del Fierro Magsaysay | |
 | |
| Народився |
31 серпня 1907[2][4][3] Ібаd, Острівний уряд Філіппін, США |
| Помер |
17 березня 1957[1][2][3] (49 років) Mount Manunggald, Balamband, Себу, Центральні Вісаї, Філіппіни ·авіаційна катастрофа |
| Поховання | Північне кладовище (Маніла)d |
| Країна |
.svg){kind=small} Філіппіни |
| Діяльність | політик, інженер |
| Alma mater | Університет Хосе Рісаляd |
| Учасник | Друга світова війна |
| Посада | Президент Філіппін[d], міністр національної оборони Філіппінd і член Палати представників Філіппінd |
| Партія | Націоналістична партіяd і Ліберальна партія Філіппінd (1953) |
| Конфесія | католицька церква |
| Батько | Exequiel Magsaysayd[5] |
| Мати | Perfecta Quimson Magsaysayd[5] |
| У шлюбі з | Лус Магсайсайd |
| Діти | Ramon Magsaysay, Jr.d |
| Автограф |
 |
| Нагороди |
   |
Ім'я Рамона Магсайсая носить премія, часто звана азійським аналогом Нобелівської премії.
Біографія ред.
Народився в місті Іба на острові Лусон, де став вчителем. Хоча більшість філіппінської політичної еліти було іспанського походження, Магсайсай належав до малайської меншості[6]. Він отримав торговельну освіту в 1933 році і став генеральним менеджером транспортної компанії у Манілі. Під час Другої світової війни Рамон командував партизанським загоном на острові Лусон, потім був призначений військовим губернатором у своїй рідній провінції коли Сполучені Штати висадили десант на Філіппінах.
1 вересня 1950 року президент Ельпідіо Кіріно призначив Рамона міністром оборони країни (до 28 лютого 1953, потім 1 січня — 14 травня 1954 року). Хоча Магсайсай був лібералом, Націоналістична партія підтримала його на президентських виборах проти Кіріно в 1953 році. Магсайсай обіцяв реформи в кожному секторі філіппінського життя, він був дуже популярним серед населення за свою непідкупність і боротьбу з корупцією.
В області зовнішньої політики Магсайсай дотримувався проамериканського курсу і виступав проти поширення ідей комунізму в часи холодної війни. При ньому Філіппіни стали членом СЕАТО[7]. Втім, з комуністичними повстанцями з Хукбалахапа він вів не тільки збройну боротьбу, але і переговори (через свого посланця Бенігно Акіно-молодшого).
До закінчення строку повноважень як президента Рамон Магсайсай загинув в авіакатастрофі[8], його змінив на посаді віце-президент Карлос П. Гарсія.
Похований на Північному кладовищі в Манілі. Приблизно 2 мільйони людей відвідували державні похорони Магсасая 22 березня 1957 року[9][10][11].
Примітки ред.
- ↑ а б Магсайсай Рамон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Geni.com — 2006.
- ↑ Mirokoto (8 листопада 2007). Ilocano Pride: Our Ilocano Presidents.
- ↑ Ramon Magsaysay – president of Philippines.
- ↑ Gleeck, Jr., Lewis E. (1993). The Third Philippine Republic: 1946–1972. Quezon City: New Day Publishers. с. 190. ISBN 971-10-0473-9.
- ↑ Zaide, Gregorio F. (1984). Philippine History and Government. National Bookstore Printing Press.
- ↑ Townsend, William Cameron (1952). Biography of President Lázaro Cárdenas. See the SIL International Website at: Establishing the Work in Mexico.
- ↑ Carlos P. Romulo and Marvin M. Gray: The Magsaysay Story (The John Day Company, 1956, updated — with an additional chapter on Magsaysay's death — re-edition by Pocket Books, Special Student Edition, SP-18, December 1957)