Радіонов Володимир Олександрович

Радіонов Володимир Олександрович;
	Солдат
Загальна інформація
Народження	7 листопада 1988; Луганськ, Українська РСР
Смерть	14 лютого 2015 (26 років); с. Широкине, Волноваський район, Донецька область, Україна
Поховання	Приколотне
Псевдо	«Чемпіон»
Військова служба
Приналежність	Україна
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Азов»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Широкине;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Радіонов.

Володи́мир Олекса́ндрович Радіо́нов (7 листопада 1988, м. Луганськ, УРСР — 14 лютого 2015, с. Широкине, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, солдат Національної гвардії України, доброволець полку «Азов», псевдо «Чемпіон». Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).

Життєпис ред.

Виріс в Луганську. Належав до руху ультрас ФК «Зоря». З початком бойових дій на Сході України одним з перших пішов у добровольчий батальйон «Азов» (ППСМОП «Азов» МВС, в подальшому окремий загін СпП НГУ). Зарахований до 1-го орудійного розрахунку 1-го гаубичного артилерійського взводу 2-ї гаубичної артилерійської батареї артилерійського дивізіону окремого загону спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 Східного ОТО Національної гвардії України. За словами побратимів, Володимир в «Азові» був командиром автовзводу.

Обставини загибелі ред.

Загинув 14 лютого 2015 року поблизу села Широкине Волноваського району Донецької області. Терористи здійснили спробу прориву бронетехніки у Широкиному. Завдяки густому туману до села зайшли танки та жива сила противника, працювала артилерія та міномети. «Азовці» відбили атаку. Розпочалось позиційне протистояння. До обіду терористи продовжували обстріл позицій українського підрозділу зі стрілецької зброї. Ближче до вечора «азовцям» вдалось евакуювати з Широкиного цивільних мешканців, які залишались у селі впродовж всього протистояння. У підсумку було знищено майже сотню бойовиків та десять одиниць бронетехніки. Втрати «азовців» за два дні боїв — семеро загиблих бійців та близько 50 поранених^[1]. Під час бою Володимир Радіонов за кермом бронеавтомобіля «Спартан» рятував побратимів, виконуючи маневри, щоб відволікти ворога і вивести машину з лінії вогню. В Спартан «Чемпіона» влучив постріл ворожого танка. Загинув «азовець» одразу, від численних осколкових поранень.

Похований у с. Приколотне, Великобурлуцький район, Харківська область.

Нагороди ред.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[2].

Примітки ред.

↑ Новини АТО: «Азов» оприлюднив список загиблих. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.
↑ Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/215 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела ред.

Радіонов Володимир Олександрович («Чемпіон») // Книга пам'яті.
Солдат Радіонов Володимир Олександрович // Національна гвардія України.
Під час Широкинської наступальної операції загинув Вова «Чемпіон» Радіонов // «Azov.press».
Його звали Чемпіон // «Azov.press».

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Новини АТО: «Азов» оприлюднив список загиблих. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 29 серпня 2016.

[2] Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/215 «Про відзначення державними нагородами України»

[1]

[2]