Радівілов Роман Юрійович

<img src="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1b/Nuvola_apps_kaboodle.svg/30px-Nuvola_apps_kaboodle.svg.png" decoding="async" width="30" height="30" class="mw-file-element" data-file-width="128" data-file-height="128"> Зовнішні відеофайли
<img src="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1b/Nuvola_apps_kaboodle.svg/16px-Nuvola_apps_kaboodle.svg.png" decoding="async" width="16" height="16" class="mw-file-element" data-file-width="128" data-file-height="128">	Народний Герой України (посмертно). Роман Радівілов. Маріуполь, 2.04.2017. на YouTube

Радівілов Роман Юрійович;
	Солдат
Загальна інформація
Народження	14 лютого 1984; Дергачі, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	18 грудня 2016 (32 роки); Калинівка (Горлівський район), Бахмутський район, Донецька область, Україна
Поховання	Дергачі
Псевдо	«Гюрза»
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	54 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Піски; Бій під Волновахою; Бої за ДАП; Бої на Світлодарській дузі;
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня	Орден «Народний Герой України»

Рома́н Ю́рійович Радіві́лов (псевдо: «Гюрза», 14 лютого 1984(19840214), м. Дергачі, Харківська область, Українська РСР — 18 грудня 2016, с. Калинівка, Бахмутський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України, гранатометник 54-ї окремої механізованої бригади.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Радівілов.

Життєпис ред.

Народився 14 лютого 1984 року, місто Дергачі.

У вільний час Роман займався різьбленням по дереву, робив ікони. Частина його робіт залишилися вдома, частину дарував друзям.

Одним з перших «підняв над Харківщиною червоно-чорний прапор національно-визвольного руху України у 21 столітті».^[1]

З початком військової агресії Росії, весною 2014-го року пішов до військкомату, але до армії його не допустила медкомісія. Став добровольцем ДУК «Правого Сектору». З вересня 2014 року перебував у зоні бойових дій в районі села Піски.

Восени 2016 року уклав контракт із ЗСУ, увійшов до складу першої штурмової роти «Вовків Подолянина» 54-ї ОМБр і прибув на Світлодарську дугу. Неодноразово ходив у розвідку на лінії фронту.

Неодноразово отримував поранення та контузії, під Волновахою отримав опіки, але після лікування та операцій знову повертався на лінію вогню. Перебуваючи у відпустці після поранення займався у складі загону територіальної оборони, брав участь в різних громадських акціях.

Загинув у бою на Світлодарській дузі (Донецька область) за висоту «Варяг» відбиваючи атаки проросійських терористів. Разом з Романом загинули солдати Андрій Байбуз, Дмитро Клименко, Василь Панасенко, Сергій Степаненко, Андрій Широков, молодший сержант Володимир Андрешків та лейтенант Микита Яровий.

Розпорядженням Дергачівської міської ради № 206 від 19 грудня 2016 року в місті Дергачі було оголошено 20, 21 та 22 грудня днями жалоби за загиблим Романом.^[1]

По смерті залишилась мати Людмила Петрівна та кохана дівчина Аня.

Похований у м. Дергачі (Харківська область) на Алеї слави біля братської могили героїв Другої Світової.

У 2024 році його іменем назвали вулицю у рідному місті.

Нагороди та відзнаки ред.

За особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня" (посмертно)^[2].
Орден «Народний Герой України» (Указ № 22 від 2 квітня 2017 р., посмертно).
відзнака «За оборону рідної держави» (посмертно).
Нагороджений відзнакою ДУК ПС «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно)^[3].

Вшанування пам'яті ред.

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 18 грудня^[4]^[5].

Примітки ред.

↑ ^а ^б Роман Радівілов «Гюрза» першим загинув на Світлодарській дузі
↑ Указ Президента України від 29 грудня 2016 року року № 580/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Наказ № 155/18 від 22 грудня 2018 року. PravyySektor.info. Офіційний сайт НВР «Правий сектор». Архів оригіналу за 27 жовтня 2021.
↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 18 грудня на YouTube

Джерела ред.

[жалоба-1] а ^б Роман Радівілов «Гюрза» першим загинув на Світлодарській дузі

[2] Указ Президента України від 29 грудня 2016 року року № 580/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

[3] Наказ № 155/18 від 22 грудня 2018 року. PravyySektor.info. Офіційний сайт НВР «Правий сектор». Архів оригіналу за 27 жовтня 2021.

[4] В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.

[5] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 18 грудня на YouTube

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]