Біологічна зброя СРСР
Радянський Союз мав найбільшу, найтривалішу, найрозвиненішу програму з дослідження, розробки, та виготовлення біологічної зброї в порушення взятих на себе в 1972 році зобов'язань в рамках Конвенції про біологічну зброю[1]. Програма зі створення біологічної зброї була розпочата в 1920-ті роки, та тривала щонайменше до вересня 1992 року та, ймовірно, продовжилась вже у росії після розвалу Радянського Союзу[1][2].
Станом на 1960-ті роки було створено численні дослідні інститути для роботи над біологічними озброєннями. Попри те, що в 1972 році була підписана Конвенція про біологічну зброю, Радянський Союз взявся за роботи над біологічними озброєннями з додатковою силою. За час свого існування, відомо про перетворення на біологічну зброю та накопичення таких біологічних агентів[3]:
- Bacillus anthracis (сибірка)[4]
- Yersinia pestis (чума)[4]
- Francisella tularensis (туляремія)
- Burkholderia mallei (сап)
- Brucella sp. (бруцельоз)
- Coxiella burnetii (Ку-гарячка/коксієльоз)
- Venezuelan equine encephalitis virus (VEE)
- Ботулотоксин
- Staphylococcal enterotoxin B
- Віспа[4][5]
- Вірус Марбург
- Orthopoxvirus[4]
До робіт над створенням біологічної зброї в СРСР було залучено численні дослідні інститути, в яких працювало до 65 тисяч чоловік[1]. Виробництво збройної сибірки, наприклад, коливалось від 90 до 100 тон на рік. В 1980-ті та 1990-ті роки деякі з цих агентів були генно-модифіковані для підвищення витривалості від дії високих та низьких температур, антибіотиків.
В 1990-ті роки Борис Єльцин визнав існування програми зі створення біологічних озброєнь а також причину епідемії сибірки в Єкатеринбурзі в 1979 році, внаслідок якої загинуло щонайменше 64 чоловік.
Перебіжчики з Радянського Союзу на Захід Владімір Пасечнік та Канатжан Алібеков підтвердили великий масштаб програми та те, що вона не була припинена.
В 1992 році була підписана тристороння угода зі Сполученими Штатами та Великою Британією про припинення робіт над створенням біологічної зброї. Однак, справжній стан програми зі створення біологічної зброї в Росії офіційно невідомий, попри те, що в 2021 році Сполучені Штати заявили про порушення росією взятих на себе зобов'язань та продовження робіт над біологічним озброєнням[2]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в Leitenberg, M., Zilinskas, R., & Kuhn, J. (2012). Conclusion. In The Soviet Biological Weapons Program (pp. 698—712). Cambridge, Massachusetts; London, England: Harvard University Press. Retrieved February 7, 2021, from http://www.jstor.org/stable/j.ctt2jbscf.30
- ↑ а б 2021 Adherence to and Compliance With Arms Control, Nonproliferation, and Disarmament Agreements and Commitments. United States Department of State (англ.). Процитовано 30 жовтня 2021.
- ↑ Cook, Michelle Stem and Amy F. Woolf (April 10, 2002), Preventing Proliferation of Biological Weapons: U.S. Assistance to the Former Soviet States, (Congressional Research Service Report for Congress), pg 3.
- ↑ а б в г Kelly, David (2002). The Trilateral Agreement: lessons for biological weapons verification (PDF). У Findlay, Trevor; Meier, Oliver (ред.). Verification Yearbook 2002 (PDF). London: Verification Research, Training and Information Centre (VERTIC). с. 93—109. ISBN 978-1-899548-35-4.
- ↑ What happened after an explosion at a Russian disease research lab called VECTOR?. Bulletin of the Atomic Scientists (амер.). 27 листопада 2019.