Радомисельський Ізраїль Давидович
| Ізраїль Давидович Радомисельський | |||
|---|---|---|---|
| Народився |
23 квітня (6 травня) 1914 Житомир | ||
| Помер |
29 січня 1986 (71 рік) Київ | ||
| Поховання | Байкове кладовище | ||
| Діяльність | науковець | ||
| Alma mater | Київський індустріальний інститут | ||
| Галузь | порошкова металургія, металознавство | ||
| Заклад |
Інститут чорної металургії АН УРСР Інститут проблем матеріалознавства АН УРСР | ||
| Вчене звання | професор | ||
| Науковий ступінь | доктор технічних наук | ||
| Партія | КПРС | ||
| Нагороди |
| ||
Ізраїль Давидович Радомисельський (23 квітня (6 травня) 1914, Житомир — 29 січня 1986, Київ) — український радянський вчений у галузі порошкової металургії та металознавства, доктор технічних наук (з 1972 року), професор (з 1972 року), Заслужений діяч науки УРСР.
Біографія ред.
Народився 23 квітня (6 травня) 1914 року в Житомирі. В 1939 році закінчив Київський індустріальний інститут, працював на промислових підприємствах Києва і Новосибірська, директором технікуму в Новосибірську. Член ВКП (б) з 1945 року. У 1948—1955 роках — в Інституті чорної металургії АН УРСР. З 1955 року — в Інституті проблем матеріалознавства АН УРСР.
Помер 29 січня 1986 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Наукова діялтність ред.
Основні праці в галузі теорії відновлення окислів металів, стійкості проти зношування, а також створення високоміцних конструкційних порошкових матеріалів. Розробив технології одержання залізних і легованих порошків, а також багатьох матеріалів із заданими властивостями. Розроблена під керівництвом Ізраїля Давидовича технологія виробництва порошків і виробів з них послужила основою створення одного з найбільших в Європі заводу порошкової металургії у місті Броварах.
Праці:
- «Прес-форми для порошкової металургії: розрахунок і конструювання». Київ, 1970 (у співавторстві);
- «Конструкційні порошкові матеріали». Київ, 1985 (у співавторстві);
- «Отримання легованих порошків дифузійним методом та їх використання». Київ, 1988 (у співавторстві з С. Г. Напара-Волгіною).
Відзнаки ред.
Заслужений діяч науки УРСР (з 1975 року). Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.
Лауреат Державної премії УРСР (1973) та премії Ради Міністрів СРСР в галузі науки (1981).
Література ред.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.