П-37 «МЕЧ» (Індекс ГРАУ - 1РЛ139, за класифікацією НАТОBar Lock) - рухома двокоординатна радіолокаційна станція (РЛС) кругового огляду для наведення та цілевказівки. Була розроблена в КБ «Ліра» (м. Москва) на базі РЛС П-35, прийнята на озброєння в 1971 році.

П-37 «МЕЧ»

РЛС П-37
Основна інформація
Тип Двокоординатна радіолокаційна станція кругового огляду та наведення
Країна Росія Росія
Конструктор КБ «Ліра» (м. Москва )
Параметри
Частота обертів 3-6 об/хв
Максимальна дальність
  • бомбардувальник - 250
  • винищувач - 180
  • крилата ракета - 135
Пікова потужність 800 кВт
Розміри антени 9,7 x 3 м
Точність за дальністю 500 м (на 100 км)
Точність за азимутом 0,5 град (на 100 км)

Практично всі вироби, що перебувають в експлуатації, були вироблені в період 1980-1992 років.[1]

Призначення та особливості ред.

Призначення ред.

Призначена для ведення радіолокаційної розвідки повітряних цілей, забезпечення наведення винищувальної авіації та цілевказівки зенітним ракетним комплексам. РЛС перебуває на озброєнні радіотехнічних батальйонів та радіолокаційних рот і за якістю та точнісними характеристиками радіолокаційної інформації належить до класу РЛС бойового режиму.[2]

Особливості ред.

РЛС П-37 розгортається на рівному горизонтальному майданчику діаметром не менше 50 метрів на панівній висоті. Для вимірювання просторових координат РЛС може сполучатися з висотомірами ПРВ-11 і ПРВ-13, ПРВ-17. Поєднання полягає у забезпеченні відображення інформації РЛС на ІКО висотоміра. Цілевказівка на висотомір та видача висоти цілей може здійснюватися як ручним способом (голосом), так і напівавтоматичним за допомогою маркерів цілевказівки. Дані про обстановку радіолокації можуть бути видані ручним способом (голосом) на віддалені КП радіотехнічних підрозділів по дротових і радіоканалах зв'язку. Можлива передача інформації на виносні ІКО «Пікет», встановлені на КП, по кабельних лініях на відстань до 300 м або за допомогою радіотрансляційної лінії РЛ-30-1М (1РЛ51М2) на відстань до 15 км[3].

У РЛС п'ять незалежних ідентичних приймальних каналів, пов'язаних з відповідними каналами, що передають, з об'єднанням ехо-сигналів каналів перед подачею на індикатори. Кожен канал виконаний за супергетеродинною схемою з одноразовим перетворенням частоти та автопідстроюванням частоти місцевого гетеродина. Багатоканальна побудова зони виявлення РЛС дозволяє орієнтовно визначати кут місця цілей за номером каналу, у діаграмі спрямованості якої є ціль. Визначення кута місця може бути забезпечене шляхом почергового включення приймальних каналів на пульті дистанційного керування ПДУ-4М та знаходження номера каналу, в якому є ехо-сигнал.

Склад комплексу ред.

До складу РЛС входить 8 транспортних одиниць.

  • Машина № 1 (ППК) – платформа 52-У-415М з кабіною 636А, що обертається, в якій розміщується приймально-передавальна апаратура і антенні пристрої. На кабіні змонтовано дві антени – нижню та верхню. Кожна антена складається з відбивача та блоку опромінювачів. РЛС працює на п'ятьох незалежних приймально-передавальних каналах (три формує нижня антена, два – верхня).
  • Машина № 2 (індикаторна) на автомобілі ЗІЛ-131М з апаратурою індикації, хронізації та керування режимами роботи РЛС.
  • Машини № 3 та 4 – причепи МАЗ-8925 з основною та резервною електростанціями живлення АД-60-Т230-1Р.
  • Машина № 5 – тягач АТС-668С з підйомною стрілою та краном для розгортання та згортання антенних пристроїв.
  • Машина № 6 – причіп 2-П5,5 для розміщення агрегату підвищеної частоти ВПЛ-30Д та контейнерів з майном РЛС під час транспортування.
  • Машина № 7 – одноосьовий причіп ТАПЗ-755 із агрегатом живлення радіотрансляційної лінії РЛ-30-1М.
  • Машина № 8 – автомобіль Урал-43203 із апаратурою НРЗ 1Л22.

Перешкодозахищеність ред.

РЛС П-37Р має досить високу перешкодозахищеність, що підвищує можливості її бойового застосування при перешкодах. Захист від активних перешкод забезпечується такими заходами: досить високим енергетичним потенціалом (середня потужність зондувального сигналу становить 0,7-0,8 кВт) та зосередженням енергії у вузьких нижніх променях антени; використанням багатоканальної багаточастотної зони виявлення. Кожен із п'яти приймально-передавальних каналів працює на своїй несучій частоті з досить великим рознесенням частот між каналами. Можливість дистанційного вимикання приймально-передавальних каналів, заповнених перешкодою, та зміни нахилу антен у широких межах дозволяє заповнити кутомісну зону вимкненого каналу зоною іншого каналу та забезпечити проведення цілей; застосуванням апаратури захисту від несинхронних перешкод, що забезпечує пригашення перешкод як в амплітудному, так і в когерентному режимах роботи РЛС. Коефіцієнт пригашення несинхронних перешкод в амплітудному каналі дорівнює 26 дБ, когерентному – 20 дБ;

Від пасивних перешкод захист забезпечується: використанням когерентно-компенсаційної апаратури СДЦ із дворазовим черезперіодним відніманням на відеочастоті. Апаратура встановлена в кожному приймальному каналі з об'єднанням сигналів каналів після віднімання. В апаратурі реалізується фазування когерентного гетеродина зондуючим імпульсом (режим еквівалентної внутрішньої когерентності) або перешкодою (режим зовнішньої когерентності). Черезперіодне віднімання здійснюється у цифровому пристрої (ЦСДЦ). Коефіцієнт пригашення відбиття від місцевих предметів не менше 35 дБ. З огляду на те, що дальність виявлення в когерентному режимі в середньому менша, ніж в амплітудному, передбачено стробування режимів роботи приймальних трактів по дистанції.

Основні характеристики ред.

Діапазон частот: 2700-3100 МГц

Дальність виявлення цілі, км:

  • бомбардувальник - 250
  • винищувач - 180
  • крилата ракета - 135

Імпульсна потужність випромінювання - 800 кВт

Швидкість обертання антени: 3-6 об/хв.

Час готовності до бойової роботи влітку / взимку - год 24/36

Помилки при виявленні цілі (100 км):

  • за кутовими координатами - 0,5 град.
  • по дальності - 500 м

Довжина антени - 9,7 м.

Ширина антени - 3 м.

Фокусна відстань антени - 2,5 м

Швидкість буксирування по шосе - 35 км/год

Модифікація (Росія) ред.

"Лира-1" (1Л118) – розроблена в процесі докорінної модернізації радіодалекоміра 1РЛ139-2 (П-37). В 1999 – 2002 роках заводом виконанні роботи з ремонту і часткової модернізації на радіолокаторах типу 1РЛ139-2 встановлених в Усть-Большерецьку та в Усть-Хайрюзово.[1]

Станція Р37-ВА – модифікація станції П-37 "МЕЧ".[4]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б РАДИОЛОКАЦИОННАЯ СТАНЦИЯ П-37 «МЕЧ» (РЛ139). http://library.voenmeh.ru. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 11 березня 2022.
  2. Радиолокационные системы – П-37 «МЕЧ». www.radartutorial.eu (рос.). Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 9 жовтня 2020.
  3. Приемо-передающая кабина радиолокационной станции П-37 (1РЛ139). www.sargmbs.ru. Процитовано 9 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. Як визначити системи радіоелектронної боротьби та розвідки РФ – фото та характеристика техніки окупантів. https://ukraine.segodnya.ua. 11 березня 2022. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.

Посилання ред.

  1. http://www.sargmbs.ru/fondy/ekspozitsiya-voennoj-tekhniki/item/priemo-peredayushhaya-kabina-radiolokacionnoj-stancii-p-37-1rl139
  2. https://www.radartutorial.eu/19.kartei/11.ancient/karte051.en.html [Архівовано 11 березня 2022 у Wayback Machine.]
  3. http://www.rtv-pvo-gsvg.narod.ru/doc/P_37_TO.pdf [Архівовано 21 грудня 2021 у Wayback Machine.]