Пітон сітчастий
| Пітон сітчастий | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Сітчастий пітон-альбінос
| ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Broghammerus reticulatus Schneider, 1801 | ||||||||||||||||||||||
 Поширення сітчастого пітона | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Python reticulatus Boa reticulata Morelia reticulatus | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Пітон сітчастий (Broghammerus reticulatus) — неотруйна змія з роду Broghammerus родини пітони. Має 3 підвиди.
Опис ред.
Одна з найбільших змій, довжиною до 12,2 м. Середній розмір становить 5—7 м. Вага досягає 140—145 кг. Уздовж спини розташовані світло-коричневі округло-ромбічні плями, обмежені з боків темно-бурою або чорною смугою із з'єднаних трикутників зі світлим центром. З боків розташовані світлі округло-квадратні плями. Луска має сильний райдужний блиск. Зустрічаються пітони-альбіноси.
Спосіб життя ред.
Полюбляє густі вологі низинні ліси до середнього поясу гір, береги річок, нерідкий в освоєних людиною районах, заходить у населені пункти. Добре лазить по деревах, гарно плаває та пірнає. Зустрічається на висоті до 1200 м над рівнем моря. Активний уночі. Харчується ссавцями середнього та великого розмірів, птахами, рептиліями, домашніми тваринами (свинями, козами, собаками).
Це яйцекладна змія. Самиця відкладає від 15 до 80 яєць.
Розповсюдження ред.
Мешкає від Бангладешу, південної М'янми через увесь Індокитай, до Малайзії, також на Зондських, Молуккських і Філіппінських островах.
Підвиди ред.
- Broghammerus reticulatus reticulatus
- Broghammerus reticulatus jampeanus
- Broghammerus reticulatus saputrai
Джерела ред.
- Bellosa, H., L. Dirksen & M. Auliya 2007. Faszination Riesenschlangen — Mythos, Fakten und Geschichten. BLV-Verlag, 160 pp.
- Franz, V. 2003. Pythons of the World. Reptilia (GB) (27): 16-23
- Біологія: Комплексний довідник. /Р. В. Шаламов, Ю. В. Дмитрієв, В. І. Подгорний. — Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006. — 624 с.