Пінявка вербова

вид комах
Пінявка вербова

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Напівтвердокрилі (Hemiptera)
Родина: Пінявкові (Aphrophoridae)
Рід: Aphrophora
Вид: Пінявка вербова
Aphrophora salicina
(Goeze, 1778)
Посилання
Вікісховище: Aphrophora salicina
Віківиди: Aphrophora salicina
NCBI: 2025102

Пінявка вербова, пінниця вербова[1], антофора вербова (Aphrophora salicina) — вид шиєхоботних комах родини пінявкових (Aphrophoridae).

Поширення ред.

Вид поширений в Європі, Марокко, Середній Азії (Закавказзя, Алтай, Казахстан, Узбекистан та Киргизстан) та Північній Азії (Сибір, Забайкалля, Приморський край).

Опис ред.

 
Личинка у пінному гнізді

Імаго завдовжки від 8,6 до 10,3 мм. Голова, переднеспинка, щиток і передні крила вкриті щетинками. На голові у них одна пара складних і одна пара звичайних очей. Відношення довжини тімені до його ширини разом з очима становить від 0,31 до 0,37. Губа сильно опукла. Фронтокліпеус із центральною смугою з обох боків, обмеженою рядом точок. Тім'яна пластинка вдвічі ширша за довжину. Гладкі і підняті на сильно пунктированій тім'яній частині середня лінія і задній край. Колір передніх крил рівномірно зеленувато-жовтий зі світлішими жилками в передній частині. Дорослі особини добре стрибають, використовуючи для стрибка всі три пари ніг.

Личинки темного забарвлення, оточені пінистою слинною речовиною, яку вони виділяють із задньої частини.

Спосіб життя ред.

Зимують яйця. Личинки вилуплюються навесні і живляться, висмоктуючи пагони верби. Після метаморфозу дорослі особини з'являються в червні та липні і живляться пагонами. Харчування личинок обмежує ріст пагонів, а живлення дорослих комах викликає згодом появу кільцеподібного здуття.

Примітки ред.

  1. Природа острова Хортиця. Колективна монографія / Охріменко С. Г., Шелегеда О. Р., Козодавов С. В., Бусел В. А., Петроченко В. І., Жаков О. В., Муленко М. А., Карпенко Г. О., Василенко С. В., Головаха Р. В. — Запоріжжя: Національний заповідник «Хортиця», 2016. — Вип. 2. — c. 107