Пінська область
Пінська область (Пинська область[1], біл. Пінская вобласць) — адміністративна одиниця у складі Білоруської РСР, яка існувала з 4 грудня 1939 до 8 січня 1954 року, коли була ліквідована в ході процесу збільшення областей. Розташовувалась на півдні республіки. Адміністративний центр — місто Пінськ.
| Пінська область | |
|---|---|
|
Пінская вобласць | |
|
| |
.svg) | |
| Адм. центр | Пінськ |
| Країна | Білоруська РСР |
| Регіон | Білоруська РСР |
| Населення | |
| - повне | 533 600 осіб (1941) |
| Етнікон | українці (пинчуки) |
| Площа | |
| - повна | |
| Дата заснування | 1939 |
| Дата ліквідації | 8 січня 1954 |
|
| |
Історія ред.
Утворена на території Східного Полісся на землях, захоплених після радянського вторгнення до Польщі 1939 року. 4 грудня 1939 року у складі БРСР замість Поліського воєводства створені Берестейська та Пінська області[2]. Первинно включала Дорогичинський, Косовський, Лунинецький, Пінський і Столинський повіти. 1940 року повіти були ліквідовані, а область розділена на 11 районів: Ганцевицький, Давид-Городоцький, Дорогичинський, Жабинківський, Іванівський, Ленінський, Логишинський, Лунинецький, Пінський, Столинський і Телехановський.
У 1941—1944 роки входила до складу Райхскомісаріату Україна[1]. Наприкінці 1944 року в Пінській області діяло 114 загонів УПА чисельністю від 25 до 500 осіб[3].
8 січня 1954 року указом Президії Верховної Ради СРСР область була ліквідована, а її адміністративні райони увійшли до складу Берестейської області.
Примітки ред.
- ↑ а б Леонюк В. Пинська область // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 234. — ISBN 966-95063-0-1.
- ↑ Леонюк, 1996, с. 356.
- ↑ Володимир Сергійчук (17/2008). Розвиток українського визвольного руху на Берестейщині в роки Другої світової війни як вияв національного відродження. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність (укр.): 384—389. Архів оригіналу за 13 січня 2020.
Джерела ред.
- Леонюк В. Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — 360 с. — ISBN 966-95063-0-1.
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з історії Білорусі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |