Підсумовуюча функція  — функція, що ставить у відповідність ряду його значення . Не “класичні” способи для встановлення відповідності ряд–число використовуються в регуляризаціях, теорії чисел (Аналітичне продовження дзета-функції Рімана) та інших областях математики та фізики[1].

Обґрунтування ред.

Важливо розуміти, що знак рівності в, наприклад,  [1][2]не означає, що сума натуральних чисел   прямо дорівнює від’ємному дробовому числу.

Визначити суму ряду як границю часткових сум (класичне визначення) було доволі природно, але таке визначення не може дати числовий результат для багатьох рядів (як у прикладі вище).

Альтернативні підсумовуючі функції та поняття регуляризацій в цілому буде легше сприймати, якщо “забути” про класичне визначення і намагатися прирівнювати ряди до чисел на підставі інших “подібностей”.

Розглядаючи ряд

 

можна помітити, що, якщо помножити його на 2 і додати 1, то ряд перейде в себе ж. Це цікава властивість і точно таку ж властивість має число −1, а інші числа  — ні (зверніть увагу, що при, наприклад, множенні на 4 і додаванні 3 висновок той же)[2][3].

Це, звісно, не строге доведення, але такий приклад дає розуміння того, чому існують альтернативні підсумовуючі функціїю.

Властивості ред.

Для підсумовуючих функцій виконуються наступні властивості:

  • Лінійність: якщо   і  , то  .
  • Стабільність (інваріантність до зсуву): якщо  , то  [2].
  • Регулярність: якщо   в класичному сенсі, то   і з іншою підсумовуючою функцією.

Залежно від поставленої мети допускається невиконання якоїсь умови вище[4], або накладання додаткових. Але виконання трьох згаданих вище умов уже достатньо, щоб вважати функцію підсумовуючою.

Приклади ред.

Класичне підсумовування ред.

У класичному визначенні шукаємо границю часткових сум. Тобто,

 .

Наприклад,

 .

Підсумовування за Чезаро ред.

У такому випадку шукаємо границю середнього арифметичного часткових сум. Тобто,

 .

Наприклад,

 .

Підсумовування за Пуассоном-Абелем ред.

У такому випадку присвоюємо сумі значення за такою формулою:

 .

Наприклад,

 .

Див. також ред.

Література ред.

  • Hardy, G. H. (2000). Dіvergent serіes. Amerіcan Mathematіcal Socіety, 334.
  • Фихтенгольц, Г. М. (1966). Курс дифференциального и интегрального исчисления. Рипол Классик.
  1. а б Infinite series are weird  — redux!. Skulls іn the Stars.
  2. а б в Summation methods. Michon's Numericana.
  3. On divergent Series. arXiv.
  4. Borel-Regularized Sum. Wolfram MathWorld.