Підривач боєприпасу

Підрива́ч, підривни́к^[1] — пристрій, призначений для підриву основного заряду боєприпасів ( артилерійського снаряда, міни, авіабомби, бойової частини ракети, торпеди).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Підривник.

За принципом спрацьовування підривачі поділяються на контактні (ударні) і неконтактні.

Перший, найпростіший підривач був розроблений А. Нобелем для забезпечення надійного вибуху винайденого ним динаміту, і складається з капсуля й детонатора. Ініціюючим імпульсом у ньому був вогонь. Згодом у арміях різних країн одержали широке розповсюдження ударні підривачі, які домінують протягом останніх 100 років.

Контактні підривачі ред.

Ударної дії — спрацьовують від удару об поверхню.
Натискної дії — спрацьовують від натиску на чутливий датчик.

Неконтактні підривачі ред.

автоматичні, поділяють по типу впливу:
- магнітний,
- оптичний,
- радіопідривач : і ін.

Дистанційно керовані .

Підривачі індукційного типу мають індукційний датчик ( вихровий генератор), що забезпечує підрив БЧ при проходженні ракети/снаряда поблизу металічної обшивки цілі. При прямому влученні підрив БЧ здійснюється дублюючим контактним підривачем.

Див. також ред.

Посилання ред.

[1] [Архівовано 10 грудня 2009 у Wayback Machine.]

Примітки ред.

↑ Підривник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Це незавершена стаття про зброю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Підривник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[1]