Вікіпедія

Підгірці (Золочівський район)

село в Золочівському районі Львівської області, Україна
(Перенаправлено з Підгірці (Бродівський район))
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Підгірці.

Підгі́рці — село в Україні, у Заболотцівській сільській громаді Золочівського району Львівської області[6]. До 2020 року Підгірці разом з селом Загірці підпорядковувалися Підгорецькій сільській раді[7]. Населення становить 1076 осіб[1].

село Підгірці
Підгорецький замок
Костел Святого Йосифа
Онуфріївська церква Підгорецького монастиря
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Золочівський район
Громада Заболотцівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA46040050140036414
Основні дані
Населення 1076[1]
Площа 2,394 км²
Густота населення 449,46 осіб/км²
Поштовий індекс 80660[2]
Телефонний код +380 3266[3]
Географічні дані
Географічні координати 49°56′08″ пн. ш. 24°59′05″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		383 м[4]
Відстань до
обласного центру 		85 км[5]
Відстань до
районного центру 		18 км[5]
Найближча залізнична станція Заболотці
Відстань до
залізничної станції 		16 км
Місцева влада
Адреса ради 80630, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Заболотці, вул. Шевченка, 12[6]
Карта
Підгірці. Карта розташування: Україна
Підгірці
Підгірці
Підгірці. Карта розташування: Львівська область
Підгірці
Підгірці
Мапа
Мапа

CMNS: Підгірці у Вікісховищі

Підгірці відомі давньоруським поселенням — городищем Пліснесько, Підгорецьким замком, монастирем василіян, чудотворним джерелом та Підгорецькою іконою Божої Матері.

Географія ред.

Село Підгірці розташоване при трасі Золочів—Броди, за 1,7 км від траси Київ—Львів на схилах горбів Вороняків, що підіймаються тут до 403 м над рівнем моря. Віддаль до обласного центру складає 85 км, до районного центру — 18 км та до адміністративного центру міської громади — 15 км. За 16 км знаходиться найближча залізнична станція Заболотці[5].

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1517 осіб, з яких 790 чоловіків та 727 жінок[8].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1076 осіб[9].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним[10][1]:

Мовний склад населення с. Підгірці
Мова Кількість осіб Відсоток
українська 1068 99,26
російська 8 0,74

Історія ред.

Давньоруські часи ред.

Околиці Підгірців здавна приваблювали людей. Вже у VII—XIV століттях тут на одній із гір на вигідному для оборони місці існувало давньоруське укріплене поселення Пліснесько. Під різними назвами воно згадується у літописах за 1188 і 1233 роки та в «Слові о полку Ігоревім». Перша літописна згадка пов'язана з невдалою спробою князя Романа Галицького вигнати з Пліснеська галицьких бояр та їх союзників — угорських феодалів. Друга — повідомляє про перемогу у Пліснеську Данила Романовича над боярами Арбузовичами. Від 981 року місто входило до складу держави Рюриковичів, при тому від 1054 року — до його Волинського князівства, а від 1199 року — до об'єднаного Галицько-Волинського князівства.

Збереглись рештки стародавнього міста — городище площею близько 160 га, оточене системою земляних валів та ровів, загальна довжина яких становить приблизно 7 км. Це найбільша і найкраща пам'ятка руських фортифікаційних споруд. 1241 року давній Пліснеськ був зруйнований військами хана Батия.

Польська доба ред.

Поселення відновилося перед 1400 роком і вже під сучасною назвою. Його землі на той час опинилися в прикордонній смузі між Польським королівством та Литовсько-Руським великим князівством, між якими не припинялися війни за цю територію, під час яких Підгірці переходили з рук у руки, аж поки 1432 року остаточно не закріпилися за Польським королівством, ввійшовши до його Руського воєводства. 1440 року польський король Владислав III Варненчик підтвердив шляхтичеві Іванові (Янушові)[11] Підгорецькому право власності на Підгірці.

Проте військові лихоліття не полишали Підгірців. Розташовані на вододілі сточищ Дніпра і Дністра, яким проходив Чорний шлях, шлях постійних нападів військ Кримського царства на Польське королівство від початку XVI століття, Підгірці часто зазнавали нападів і спустошень.

1633 року Підгірці придбав великий коронний гетьман Станіслав Конецпольський, котрий майже відразу розпочав споруджувати там замок, який закінчили 1640 року. Якщо їхати по шосе з Бродів на Львів, то відразу ж за Ясеновим погляд подорожніх привертає величний силует старовинного замку, що видніє на вершині сусідньої гори. Це і є уславлений колись у всій Європі, а тепер призабутий Підгорецький замок. В його ансамбль входить оточений складною оборонною системою триповерховий палац, заїжджий двір, костел і парк. 1643 року С. Конєцпольський заснував у селі єдвабну мануфактуру[12].

Під час походу 1648 року гетьмана Богдана Хмельницького до Львова Підгірці, найімовірніше, зазнали нападу українських військ, оскільки Александр Конєцпольський, тогочасний власник Підгірців, був особистим ворогом Б. Хмельницького. Чи було здобуто тоді замок у Підгірцях — невідомо. Проте селище напевно зазнало спустошень. Саме цим, очевидно, можна пояснити, що коли у червні 1651 року до Підгірців підступив відділок українського війська (близько 2 тисяч) з полку Івана Богуна і на них тут 4 червня напав відділок польського війська, «хлопи Русь, що замкнулися були в замочку у Підгірцях, — як згадує Войцех М'ясковський, — вискочили й помагали нашим бити козаків»[13].

1682 року дідич Станіслав Ян Конецпольський, помираючи бездітним, заповів свій маєток у Підгірцях сину короля Яна ІІІ Якубу Людвіку Собеському. Фактично власником маєтку став його батько, тодішній король польський Ян III Собеський, який володів ним до своєї смерті 1696 року. Цей час позначений особливим розквітом маєтку.

1706 року під час військових дій Великої Північної війни у замку в Підгірцях зупинився цар московський Петро І Романов, який не втримався від спокуси поживитися чужим — прихопив із собою погруддя Яна ІІІ Собеського та його дружини, які ще й досі прикрашають собою його Літній палац у Санкт-Петербурзі.

1718 року («продавець» маєтку — королевич Константій Владислав Собєський[14]), 1720 або 1725 року (за різними даними) маєток у Підгірцях придбав у Собеських Станіслав Матеуш Жевуський — майбутній гетьман великий коронний. 1720 року до Підгірців з Поділля було перевезено і встановлено дерев'яну церкву Святого Миколая, яка на довгий час стала осередком місцевого громадського життя.

Справжній розквіт Підгірці пережили 1728—1767 роки, коли маєтком у них володів Вацлав Петро Жевуський, пізніший гетьман великий коронний. Крім того, що замковий палац було надбудовано й додатково оздоблено та поповнено колекцією цінних речей, у ньому 1754 року було влаштовано оркестр та театр, драматичні твори для якого писав сам власник замку. У той же період у Підгірцях було побудовано пивний завод. 1766 року у Підгірцях було завершено будівлю храму (латинського обряду) Воздвиження Святого Хреста та Святого Йосипа.

У складі Австро-Угорщини ред.

 
рисунок Яна Матейко, 1871

1767 року Вацлав-Пйотр Жевуський потрапив до московського полону. За його відсутності відбувся Перший поділ Речі Посполитої 1772 року, за яким Підгірці опинилися у складі держави Габсбургів. Влада цієї держави влаштувала розпродаж замкового майна Підгірців на торгах 1782, 1786 та 1787 роки. На останньому з цих торгів маєток був викуплений гетьманом польним коронним Северином Жевуським, сином Вацлава Петра Жевуського. Проте через свою участь у боротьбі за відновлення польської державності Жевуські не могли приділити уваги своєму маєтку у Підгірцях і він поступово занепадав, хоча 1826 року при замку почав діяти приватний музей.

Лише Лев Жевуський, повернувшись 1833 р. до Підгірців, почав відновлювати маєток. Незадовго до смерті, не маючи спадкоємців, 1864[15] або 1865 року продав маєток Володиславу-Єрониму Сангушку за умови, що той відновить замок. Син останнього — Остап-Станіслав Сангушко — протягом 1867—1903 років провів у замку ґрунтовні відновлювальні роботи. У 1870-х роках у Підгірцях побували видатні митці Наполеон Орда і Ян Матейко, які створили високомистецькі малюнки замку.

Підгорецький замок ред.

Докладніше: Підгорецький замок
Докладніше: Італійський парк (Підгірці)

Підгорецький замок побудований протягом 1635–1640 років під керівництвом відомого архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями[16].

Замок має форму квадрата. Зі сходу, півдня і заходу замок оперізує смуга оборонних укріплень, оточена глибоким ровом та земляними валами.

Ренесансно-бароковий замок оточений двома парками: на півночі — парком італійського типу (на терасах), на півдні — регулярним парком французького типу у спрощених формах. Парк італійського типу заклали за єдиним планом. Йому притаманні неабиякий смак і високі художні якості. Для його створення були використані фонтан, партери різних типів, мармурові скульптури. Це був один з найкращих барокових садів на теренах України.

Відомі люди ред.

Пам'ятки ред.

6 березня 2014 року в селі відкрили пам'ятник Тарасові Шевченку.

Церкви ред.

Культура ред.

Традиції ред.

  • У Підгірцях існував звичай приносити священику теля від корови-первістки, однак, як стверджував о. О. Пристай, селяни вкрай рідко дотримувалися цього через матеріальну скруту та відсутність у господарстві худоби[20][21].

Фестивалі, забави ред.

12 липня 2018 року, в день апостолів Петра і Павла, на території Підгорецького замку відбувся 1-ий Обласний фестиваль весільних музик «Лабух-фест». Фестиваль проводиться з метою популяризації весільної музики, традицій українських весіль. Дрес-кодом заходу є вишиванка[22].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Заболотцівська сільська громада, Золочівський район, Львівська область: с. Підгірці. socialdata.org.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 12 серпня 2023.
  2. ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 12 серпня 2023.
  3. ↑ Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 12 серпня 2023.
  4. ↑ Прогноз погоди в селі Підгірці. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 21 грудня 2011. Процитовано 9 грудня 2020.
  5. ↑ а б в Відстані від села Підгірці. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 12 серпня 2023.
  6. ↑ а б Картка Заболотцівської об'єднаної територіальної громади. zabolotcivska-gromada.gov.ua. Заболотцівська сільська громада. Архів оригіналу за 3 травня 2023. Процитовано 12 серпня 2023.
  7. ↑ Підгорецька сільська рада. rada.info. Архів оригіналу за 30 березня 2023. Процитовано 9 грудня 2020.
  8. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  9. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  10. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  11. ↑ Bania Z. Pałac w Podhorcach // Rocznik Historii Sztuki. — 1981. — № XIII. — S. 102. (пол.)
  12. ↑ Czapliński W. Koniecpolski Stanisław h. Pobóg (ok. 1594-1646) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1968. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XIII/4, zeszyt 59. — S. 481—638. (пол.)
  13. ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. Том ІХ-1. — К., 1996. — С. 275.
  14. ↑ Poraziński J. Sobieski Konstanty Władysław (1680—1726) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIX/4, zeszyt 163. — S. 501. (пол.)
  15. ↑ Stefan Kieniewicz. Rzewuski Leons (Leon) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1992. — Tom XXXIV/1. — Zeszyt 140. — S. 129. (пол.).
  16. ↑ Томчук В. Набір листівок «Фортеці Замки Палаци», Львів.
  17. ↑ У Підгірцях відбудують дерев’яну церкву ХVIII ст., яка згоріла 16 років тому. nta.ua. НТА. 12 липня 2022. Архів оригіналу за 29 серпня 2022. Процитовано 12 серпня 2023.
  18. ↑ тець Василь Пришляк (УГКЦ) — репресований радянською владою парох с. Підгірці. kyrios.org.ua. Християнський портал «Кіріос». Архів оригіналу за 9 серпня 2022. Процитовано 12 серпня 2023.
  19. ↑ Офіційний сайт Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ. sokaleparchy.org.ua. Сокальсько-Жовківська єпархія УГКЦ. Архів оригіналу за 9 червня 2023. Процитовано 12 серпня 2023.
  20. ↑ Пристай О. З Трускавця у світ хмародерів. Спомини з минулого і сучасного: у 4 т. — Львів, Нью-Йорк, 1935. — Т. 2. — С. 140.
  21. ↑ О. Я. Баран. ВПУ Історія. Вип. 15., 2009 р..pdf Матеріальне становище галицького сільського духовенства (кінець ХІХ — 30-ті рр. ХХ ст.) // Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2009. — Вип. XV. — С. 14–21.
  22. ↑ У Підгорецькому замку пройде фестиваль весільних музик. zik.ua. ZIK. 12 липня 2018. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 11 вересня 2018.

Джерела та література ред.

Посилання ред.


  Це незавершена стаття з географії Львівської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Підгірці_(Золочівський_район)&oldid=42284688