Вікіпедія

Півненко Олександр Сергійович

український спортсмен, військовослужбовець
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Півненко.

Олекса́ндр Сергі́йович Півне́нко (нар. 21 лютого 1986) — український спортсмен, військовослужбовець, бригадний генерал Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Командувач Національної гвардії України (від 8 липня 2023)[1], член Ставки Верховного Головнокомандувача (від 25 липня 2023)[2]. Герой України (2023).

Олександр Півненко
Олександр Сергійович Півненко
 Бригадний генерал
Загальна інформація
Народження 21 лютого 1986(1986-02-21) (38 років)
НДР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma Mater Криворізький ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою, Харківський інститут танкових військ і Національний університет оборони України
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Національна гвардія
Формування
 3 БрОП
 1 БрОП НГУ
 «Омега»
Війни / битви Російсько-українська війна
Командування
08.07.2023 — т. ч.  Національна гвардія, командувач
2023 Східне ТрУ НГУ, начальник
2022—2023
 3 БрОП, командир
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис ред.

Олександр Півненко народився 1986 року в сім'ї військового[3][4].

Закінчив Криворізький ліцей з посиленою фізичною підготовкою, Харківський інститут танкових військ, Національний університет оборони України (оперативно-тактичний рівень)[3].

Проходив службу в Окремому загоні спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України в Києві[5].

Станом на 2011 рік офіцер загону спеціального призначення та боротьби з тероризмом 1-шої бригади оперативного призначення[6].

Від 2018 — у Східному територіальному управлінні НГУ. Брав активну участь в АТО/ООС; від 24 лютого 2022 — у відсічі повномасштабного російського вторгнення військ РФ в Україну. Того ж року призначений командиром 3-ї бригади оперативного призначення[7].

Проявив мужність та професіоналізм під час боїв за Харків, звільнення його передмість (зокрема селища Кутузівка, сіл Мала Рогань і Циркуни Харківського району) та утримання бойових позицій біля м. Торецьк Бахмутського району на Донеччині. Під командуванням полковника Олександра Півненка бійці 3 БрОП ліквідували значну кількість живої сили та військової техніки російських окупантів, зокрема чотири танки на об'їзній дорозі під Харковом у перший день широкомасштабного вторгнення та літак Су-25, пілота якого затримали; знищили вісім БМП, дві установки ЗУ-23-2, 22 одиниці автомобільної техніки та реактивну систему залпового вогню. Неодноразово допомагав з евакуацією мирного населення[3].

2023 року призначений начальником Східного територіального управління НГУ[3].

8 липня 2023 року указом Президента України призначений командувачем Національної гвардії України[8][9][10][11]. 10 липня Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко представив Олександра Півненка командному складу НГУ[12].

Особисте життя ред.

Займається спортом[3].

Нагороди ред.

  • звання Герой України з вручення ордена «Золота Зірка» (23 березня 2023) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[13];
  • орден «За мужність» II ступеня (30 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[14];
  • орден «За мужність» III ступеня (17 червня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[15];
  • почесна грамота Київської обласної державної адміністрації із врученням іменного годинника (30 березня 2011) — за багаторічну бездоганну службу, зразкове виконання службових обов'язків, високий професіоналізм та у зв'язку із Днем внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України[16].

Військові звання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Президент призначив нового командувача Нацгвардії. Радіо Свобода. 8 липня 2023.
  2. ↑ Указ Президента України від 25 липня 2023 року № 444/2023 «Про зміну у складі Ставки Верховного Головнокомандувача»
  3. ↑ а б в г д Півненко Олександр Сергійович / А. І. Шушківський // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023.
  4. ↑ Ілля Нежигай (8 лютого 2023). Зеленський призначив Олександра Півненка новим командувачем Нацгвардії. Факти. Процитовано 10 липня 2023.
  5. ↑ Олександр Сергійович — український військовослужбовець, командувач Нацгвардії[недоступне посилання]
  6. ↑ «Про відзначення Почесною грамотою Київської обласної державної адміністрації військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України» // Київська ОДА. — 2011. — 30 березня.
  7. ↑ О. Яромоленко. В МВС розповіли деталі про «Гвардію наступу» та назви нових штурмових бригад. Полк «Азов» теж розширять до бригади // Бабель. — 2023. — 3 лютого.
  8. ↑ Указ Президента України від 8 липня 2023 року № 431/2023 «Про призначення О.Півненка командувачем Національної гвардії України»
  9. ↑ Президент призначив Олексія Півненка командувачем Нацгвардії. www.ukrinform.ua (укр.). 8 липня 2023. Процитовано 8 липня 2023.
  10. ↑ Президент призначив нового командувача Нацгвардії.
  11. ↑ Глава держави повідомив про призначення Героя України полковника Олександра Півненка командувачем Національної гвардії // Офіційне інтернет-представництво президента України. — 2023. — 8 липня.
  12. ↑ Ігор Клименко представив нового командувача Національної гвардії України Олександра Півненка - НГУ. ngu.gov.ua. Процитовано 10 липня 2023.
  13. ↑ Указ Президента України від 23 березня 2023 року № 175/2023 «Про присвоєння О.Півненку звання Герой України»
  14. ↑ Указ Президента України від 30 квітня 2022 року № 290/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  15. ↑ Указ Президента України від 17 червня 2016 року № 258/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  16. ↑ Півненко Олександр Сергійович. Стопкор. Процитовано 10 липня 2023.
  17. ↑ Указ Президента України від 29 вересня 2023 року № 624/2023 «Про присвоєння військового звання»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Півненко_Олександр_Сергійович&oldid=42298207