Пьотар Жилінський (18171887) — білоруський католицький діяч у Російській імперії.

Пьотар Жилінський
Народився 1817(1817)
Помер 1887(1887)
Громадянство Російська імперія
Діяльність католицький священник
Конфесія католицька церква
Нагороди
орден Святої Анни II ступеня з імператорською короною і мечами орден Святого Станіслава II ступеня з імператорською короною Medal For the suppression of the Polish rebellion

Життєпис ред.

Священник з 1842. Настоятель Вільнюської парафії Гостра Брама. Прелат Вільнюської єпархії, офіціал консисторії.

У 1866 та 18681883 — адміністратор Вільнюської єпархії у зв'язку з депортацією єпископа Адама Станіслава Красінського до Вятки. Проявив себе як активний прихильник русифікації церкви. Священники Едуард Тупальський, Антоній Німекша та Фердинанд Сенчиковський були його найближчими помічниками у цій справі.

У листопаді 1869 під час аудієнції з Олександром II Пьотар заявив, що він є справжнім патріотом Російської імперії і готовий пожертвувати усім за вітчизну та царя.

У 1871 дав дозвіл на публікацію російськомовного катехізису «Римо-католицький катехізис про послух і відданість трону і Батьківщині нашої Русі або пояснення 4-ї Господньої заповіді щодо влади та його влади».

У 1876 для прискорення русифікації церков колишня Мінська єпархія розділила її на два вікаріатства — Мінське та Слуцьке на чолі відповідно з Фердинадом Сенчиковським та Яном Юргевичем.

Політика адміністратора Жилінського викликала різке протистояння віруючих та священників.

23 січня 1878 Жилінський отримав лист від кардинала Катерини, в якому той звинувачував Ватикан у самовільних поступках у керуванні дієцезією, а також у спробі позбутися найкращих священників та ввести російську мову в церкву.

Рим вимагав скасувати посади вікаріїв. Наприкінці 1882 Пьотар Жилінський поїхав до Ватикану, де зрікся своїх попередніх «помилок» і отримав відпущення гріхів.

Нагороджений орденом святої Анни 2-го ступеня з імператорською короною, орденом святого Станіслава 2-го ступеня з імператорською короною, золотим грудним хрестом, хрестом та медаллю на честь Кримської війни (1853-1856) та медаллю за придушення Січневого повстання (1863-1864).

Література ред.

  • Паміж краёвасцю і нацыянальнай ідэяй. Польскі рух на беларускіх і літоўскіх землях. 1864—1917 г. / Пад рэд. С. Куль-Сяльверставай. — Гродна: ГрДУ, 2001. — 322 с. ISBN 985-417-345-1.

Посилання ред.