Путнянський літопис
Путнянський літопис (рум. Letopisețul de la Putna), справжня назва «Коротке сказання про молдавських господарів» (рум. Povestire pe scurt despre domnii Moldovei, церк.-слов. Сказанїє въ кратцѣ o моʌдавскыхь господарєнь) — молдавський літопис, написаний церковнослов'янською мовою. Нині вважається втраченим, проте зберігся у двох копіях.
Історія ред.
Одна з копій Путнянського літопису, яка, на думку мовознавця Йоана Богдана, належить ченцю Азарію, зберігається в Санкт-Петербурзі. Богдан також дав твору найменування Letopisețul de la Putna, під яким він зараз відомий, припускаючи, що незбережений оригінал міг бути написаним у Путнянському монастирі. Як Йоан Богдан, так і Ніколае Йорга, вважали, що Путнянський літопис є списком (копією) Letopisețul de la Bistrița. Події, описані в цій копії, завершуються 1518 роком[1].
Інша копія була написана монахом Ісаєю. Події в ній завершуються 1525 роком. Копія увійшла до польського збірника[2], який зберігався у фондах Бібліотеки Київської духовної академії[1].
Зміст ред.
«Коротке сказання про молдавських господарів» починається від «створення світу», а далі — 1359 роком, відколи «з волі Божої» почалося існування Молдавського князівства. Далі містяться оповіді про молдавських господарів, розміщені у хронологічному порядку від Драгоша I до Штефана III Великого[3].
Примітки ред.
- ↑ а б Cronica pierdută a lui Ştefan cel Mare « Hetel.ro. web.archive.org. 10 березня 2014. Архів оригіналу за 10 березня 2014. Процитовано 12 лютого 2023.
- ↑ Zbornic: Culegere care cuprinde legende hagiografice, scrieri religioase și apocrife, tâlcuiri ale scripturii, lucrări literare diverse, relatări istorice, etc.
- ↑ Letopiseţul de la Putna despre primii domni ai Moldovei | Historia. web.archive.org. 2 лютого 2014. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 12 лютого 2023.
Джерела ред.
- Вирський Д. Історіописання ленників і магнатів Речі Посполитої XV – першої половини XVII ст. як частина вітчизняної ранньомодерної історіографії // Історіографічні дослідження в Україні. — 2020. — Вип. 31. — С. 100—101.